21.06.2013 13:51
для всіх
292
    
  - | 1  
 © Адам Буткевич

На роздоріжжі між дубами

Пливли медові за обрій хмари

Сонце опускалося уже

Білий пух тополь несло вітрами

До небесної межі

На роздоріжжі між дубами

Подорожній в тінь присів

Його дорога йти степами

Та рідний дім завжди вві сні

Дубів коріння лізло в стежку

Так глибоко, можливо, в інший світ

Циган дорожить свою сережку

Молодший брат обереже від бід

На роздоріжжі за дубами

Розкинувся широкий степ

За яким все живе ще лісами

Над степом небо - бездонний склеп

Хтось завжди поруч буде над нами

Душі буває відділяє буття

Перекотиполе тікає степами

Так блукає наше життя

Серед степів на роздоріжжі

Виросли два дуби

Звідки взялись, чиї ж ви

Зла доле їх не губи

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.06.2013 13:51  Суворий => © 

Не завадило б Вам, пане Буткевич, сісти за підручник з пунктуації...

 20.06.2013 21:34  Марина Моренго => © 

потік думок, не завжди зрозумілий. метафора в цілому цікава.