22.06.2013 13:43
для всіх
174
    
  1 | 1  
 © Зельд

ВІДЧАЙДУХА

Там у ставі воду пила,

                 райдуга-веселка,

На горбосчку чепурилась,

                 хатина біленька,

Заглядала в став прозорий,

                ніби у люстерко,

Причесала бриля з жита,

                  наділа майстерно,

Двері й вікна розчинила,

                   сонцю посміхалась,

Поки була молодою -

                   рушник вишивала,

До схід сонця вмивалася,

                 свіжою росою,

Виглядала козаченька

                 й уночі совою.

Марно очі виглядали,

                 козак забарився,

Не рік, не два Запорожець,

               з ворогами бився.

Похилилася хатина,

                несила стояти,

Підпирає старі стіни,

               така ж стара мати,

Плачуть очі старечії,

             та не висихають,

Вже літа лягли на плечі,

              в могилу штовхають.

Як лишитися хатині,

              одній та на схилі,

Рушниками розшиваній,

              в дирявому брилі?

До останку противилась,

               не дивилась в воду,

Аж- глянула, покосилась,

               та й впала до долу.

Нема хати, нема дому,

                куди повертати?

Зайшов козак до корчми,

              горе запивати.

Не день пив і не два пив,

               пив, та вже без ліку,

Пропив розум, розбив серце,

              та й спочив навіки.

Отакі-то, козаченьки,

              наші з вами біди,

Якби меньше гірку пили,

Ще могли би жити.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.06.2013 22:43  Сашко Новік => © 

сподобалось