Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
 

 [Логін]
 [Пароль]
© Олена Коленченко
Я до тебе звертаюсь щон...
Пошук по сайту
25.06.2013 00:00Казка
Про життя  Про дружбу  Про добро  Про землю  
Казка про Добро і Зло
Без обмежень
© Марієчка Коваль

Казка про Добро і Зло


Як почнеться ця казка… скажем, десь жило Добро… велике і яскраве… а там далеко-далеко від нього, ну хай умовно в Антарктиді, жило Зло. Таке закутане у тисячі кожухів своїх злих, злющих думок. От сидить і щось собі бурмоче під ніс… заперечує, обурюється, бо нікого поряд нема і нема кому заперечити, перед ким обуритись…

В той час на небі ще не було таких яскравих зірок, стільки землі не було під ногами, а може і взагалі не було, їм, істотам всюдисущим, не потрібна була та матерія, ну Злу точно.

Отож відстань між Добром і Злом була надто велика, тому нічого й не відали вони про існування один про одного. Тільки дивні створіння - пір’їнки, які літали між хмар і дуріли перед дощем, якщо то дійсно був дощ, знали, що он Добро пішло гуляти, а в умовній Антарктиді Зло все ніяк не може себе заморозити на пам`ять, тому злиться на весь умовний світ… Але ці милі пухнастики так боялися Зла і так ревниво любили Добро, що не бажали про це згадувати.

Отак ніби й тихо-мирно всі собі почали жити…

Добро жило ближче до милих створінь. Чи це були членистоногі, чи хордові. Добро всім допомагало розвиватися, рости, літати, ставати на ноги, лапи, вуса, роги. Леліяло кожного, тому звір`я помаленьку розросталося по світу.

А Зло тим часом чогось не розуміло. Воно помітило, що якісь специфічні істоти все більше і більше заганяють його в печеру своїми появами. Зло почало битися кулаками, вимагати пояснень. Але так як спільної мови ніколи навіть з пір’їнками не знаходило, то тут все тим більше було безрезультатно. Одного сердитого дня Зло відчуло приплив тепла! Йому б радіти!! Бігти і стрибати! Ти ж, дурне, в Антарктиді. А воно ні... Воно таке набундючене із платочком пішло міряти температуру. І вкрай здивувалося. Воно абсолютно здорове. Ці шмаркаті пір’їнки його нічим не заразили.


Проходить день-два, Зло, як завжди дуже сердите, і от якось воно раптом не там стало і випадково на щось наштовхнулося… То якийсь грибоподібний вискочив бозна-звідки, бо розвідав, що тут клаптик розмерзлої землі з`явився, і зараз же почав спори кругом розсіювати. Як занервувало Зло, як воно почало все топтати, м’яти, але спорам те не заважало. Вони собі порозбігалися і добре сім’ями зажили-запоживали.

І тут подумало Зло: « Це що прояв позаземного втручання в мою власть… Хто посмів змінювати мою невеличку земну екосистему, де я дозволяю тільки отим пушинкам літати. Коротше, чия це свавільна абстракція, чи це не…»

Почало воно мислити… Воно ж то було одне тут таке розумне і впливове. Виходить, не одне. Виходить, воно ще не знайшло Все йому ненависне, погане… і не знищило… Всього пару якихось там мільйонів років тому воно вдало змогло всіх наче вичистити. І от знову… Пушинки, та бог з ними, он Грибочки уже, видно, квіточки скоро підуть… Треба щось робити… Світ має бути похмурим, ненависним і холодним. Ну хіба не краса! Зло саме собі посердилось, закивало війками чорними пухнастими, потерло снігом теплі до жаху, жорсткі волохаті щічки, (ця чортова умовна весна напевно скоро), взяло кілька кожухів із снігу і почало розширюватися по землі, як туман із кристаликів чистої замороженої води. Правда, із кількома спорами грибів в них.

А в цей час в житті Добра відбулося багато приємних змін. Все-таки поки там гриби наполегливо і інколи таки важко атакували Зло, ближче до Добра уже все зеленіло і шелестіло. Пір’їнки майже не боялися дощу – було куди заховатися. Океани потроху ділилися владою, відступали подалі, відкриваючи маленьким членистоногим і хордовим новий дім. Вони собі змінювались, адаптувались. Добро від душі сміялося, спостерігаючи за маленькими звірками, які грілися на пляжах. Сонце трудилося, висушувало трохи води. Земля крутилася від радості навколо своєї осі, думаючи: «О, нарешті вони знову оживають».

«Виходить, Добро мною не знищено. Виходить, його сховали на іншій планеті. Виходить… Знову. Циклічність… все повторюється, йде по колу…» - Зло ніяк не могло змиритися і все більше розширювалося по Землі, і все більше обурювалось…

Добро чекало того вічно насупленого гостя. Адже про вічність замкнутого кола воно подумувало теж. Завжди знало, що на Землі знайдеться хоч одна людина, яка покидаючи рідну планету без надії на своє повернення, все ж заховає його від Зла, бо колись туди повернеться майбутнє покоління. Ця людина заховала кусень Добра у своєму Серці, відбившись від ненависного власного Зла, яке злилося, бо покидає злу Землю, всю земну злу сім`ю Зла, яка хоч і пакувала було валізи, але залишилася зрештою, бо хотілося їй того повного спустошення і відсторонення в кожухах власних холодних думок.

Але Добро повернулося. І от на порозі у нього знову опинилося втомлене і виснажене Зло.

Київ 24 червня
22.05.2013 Проза / Лист
Мій південний вітре
08.07.2013 Проза / Мініатюра
Віночок з перцем для коханого Петра
Добро і зло / Вірш | Георгій Грищенко
Вірш - Світанкові казки | Тетяна Чорновіл
Розгортувач простору (Закінчення) | Лілія Ніколаєнко, Василь
Рейтинг: Оцінка публікації
Чудово Добре Посередньо
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (1+1+0+0+0)
Переглядів: 1457  Коментарів: 7
Тематика: Проза, казка, добро, зло, світ, вічність, серце
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.06.2013 00:23  Каранда Галина для © ... 

у всього є два боки))

 26.06.2013 00:09  Каранда Галина для © ... 

нє))))))) там все строго)))))))

 26.06.2013 00:01  Каранда Галина для © ... 

пішла перевіряти і надибала таке чудо: 


люблю такі речі))))) 

 25.06.2013 12:52  Тетяна Белімова для © ... 

Марійко! Спробую прокоментувати, якщо дозволиш.
Манера викладу у тебе вже досить вироблена. Трохи не вистачає сюжетів. Казка тут - саме те, що треба. Образи, їх опозиційне навантаження - все зрозуміло, все на своїх місцях. Виразних акцентів поки що нема, лише натяки, недомовленість. Значить, ти не потребуєш конкретної виразності у своєму тексті. І це теж - твоє бачення, елементи твого ідіостилю.

 24.06.2013 21:20  Каранда Галина для © ... 

намагалася крутити на обидва боки... не знаю, чи так  розкрутила...

 24.06.2013 20:58  Олександр Новіков 

цікаво було

Марієчка Коваль
Без обмежень
11000
WEBBOOK
Цикл поезій
© Оля Стасюк
Дитячі казки
© Андрей Осацкий
Казка Про землю
21.09.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
НЕ ЗІЙШЛИСЯ ХАРАКТЕРАМИ
25.06.2013
Казка про Добро і Зло
14.09.2012
Небо з граната
14.10.2011 © Дарія Китайгородська
Казка про Чугайстра
ПОДІЇ / ДАТИ
15.05.2014 © КАТИНСЬКИЙ ОРЕСТ
НІХТО ВОВІКИ І НІКОЛИ ТАК НЕ ТОПТАВ НАС, ЯК МОСКВА
ВИБІР РЕДАКЦІЇ
24.04.2015 © СвітЛана
22.08.2011 © Каранда Галина
19.05.2014 © ГАННА КОНАЗЮК
15.03.2012 © Оля Стасюк
13.11.2013 © Оля Стасюк
27.12.2015 © Тетяна Чорновіл
08.05.2014 © Бойчук Роман
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди