26.06.2013 15:32
для всіх
594
    
  8 | 9  
 © Тетяна Чорновіл

Серед хвиль конюшини

Серед хвиль конюшини

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Серед хвиль конюшини

Червень сонячне літепло пив, 

Свого часу стежини

У рожевій імлі розгубив.


Конюшинове літо

Мліло в пахощах диких дарма –

Сонце медом розлито, 

А для червня й ковточка нема.


В сни п’янкі наостанку

Кликав вітер, легкий пустунець, 

Та росою світанку

Схлипнув червень: – Це, мабуть, кінець…


Та й пішов десь далеко, 

В літі станув без марних жалів.

Вслід зітхнула лиш спека

Крізь наморену пісню джмелів.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.06.2013 22:53  Ірина Лівобережна 

Так гарно розлили конюшинові пахощі! Чудово!

 27.06.2013 01:05  Каранда Галина => © 

ага.... ось і джмелі:)))))))) я не в тому порядку вірші читаю:)

 26.06.2013 17:08  Оля Стасюк 

а мені біла конюшина подобається) А спека справді зітхає! Так зітхає, що аж земля тріскає. Красивий вірш. Але сумний. Жаль прощатися з червнем?

 26.06.2013 16:06  Деркач Олександр => © 

Погано... мені...ще більше спеки нагнали...А вірш чудовий))) нєт щоб написати якийсь рецептик з холодним пивом)))) а у Вас джмілі гудуть намореними піснями!!

 26.06.2013 15:54  Світлана Рачинська => © 

На одному подисі з часом)))
Тільки захоплення) Ще раз і ще раз!!!!!