Борода Метелик
Лиш мить краси,
Лише хвилинка слави,
І стільки радощів
У збуджених очах!
І не проси!
Його вже вічність вкрала,
Його нема!
Лиш тінь у небесах.
Він вже погас,
Лише на мить оживши,
І залишивши
Сімя на цвіту,
Щоби до нас,
Самому не нажившись,
Дітьми вернутись
Скрізь завісу сну.
Ради одного
Виблиску польоту
Він плазував,
Закутим був в мішок.
Навіщо слава,
Як природа проти,
Щоб він увись
Піднявся до зірок!
29.03.2010 12:31 Етерніті => © |
 А як на мене, вірш не просто про метелика. Відразу проводиться паралель з людським життям. Адже як часто буває, що людина на мить спалахує якимось вчинком і зникає... Але справа знаходить своє продовження, вона може "дітьми вернутись скрізь завісу сну". Твір хороший, має в собі красиво оформлений і доволі глибокий зміст, велике 5 автору. |
28.03.2010 22:36 Озей => © |
Добрий логічнй вірш, що надає душі спокій і ріновагу. |
28.03.2010 01:55 Ярослав Молінський |
 І кожний потворний має в середині частину прикрасного, яке має право вийти на світ... Головне прагнення |