27.06.2013 17:11
для всіх
225
    
  4 | 4  
 © Оля Стасюк

Село. Переспів спокою

Село. Переспів спокою

антонім на вірш Наталі про Київ

Я боялась поглянути в очі шовкового дива.

Тиха стежка вела від дороги кудись у кущі.

Спокій сірих дахів помережила краєм нива,

І, зібравши волошки, гойдала їх сон на межі.


Небо вгору злітало від гілля.

І звідти, звисока,

Посилало проміння блискуче на гладінь води.

Я у серці сховала цей дивний замріяний спокій,

Цю мовчанку річкову, ці верби духмяні тонкі.


Мов тонесенька стрічка, летіла вода з шумовинням,

Тихий смуток весни так гортала, як сон - почуття.

І хотілося знов народитися - тут, у калині,

І зістаритись тут, і до краплі пізнати життя.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.06.2013 23:20  Ірина Лівобережна 

Олю, пройняло до глибин! Просто немає слів... Так усе гарно...

 28.06.2013 20:21  Світлана Рачинська => © 

гарно

 28.06.2013 08:49  Деркач Олександр 

Гарно

 28.06.2013 00:32  Каранда Галина => © 

)))))у кущі))))))))))) хі))))))))))))))))

 27.06.2013 20:53  Сашко Новік => © 

та я б не сказав, що антонім. бомбічний і самобутній вірш. мо Наталиним надихнулась просто. коротше сподобалось, плюсище