Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.06.2013 11:39Філософський вірш
Для дорослих  Про життя  
20000
Без обмежень
© Зельд

ПРИТЧА

Зельд
Опубліковано 28.06.2013 / 17666

Не в своїй хаті, 

                        при свічі,

Його родила уночі,

Тихо співаючи,

                        купала

І щоби ненька не дізналась,

Дитя у човен положила,

Його й себе перехрестила,

Штовхнула човен...

Підхопила,

Немов билинку,

                         течія,

Дивилася 

        мов не своя, 

                      услід,

На небі місяць,

                 аж поблід

І вітер стих.

Торкнулась скроні сивина,

Мов у тумані,

                       проклина,

Пішла на гору, на скалу,

Щоб погасити печію,

Яка у серці починала тліти,

                        чим раз сильніше.

Кров в жилах стукала щосили,

Кричала:

-``Що ж ти наробила!``

Стояла на скалі,

                      молилась.

Над прірвою-

                    вже нахилилась:

-``Без нього я не зможу жити!``

Та в ту ріку, що її сина,

Все, далі й далі,

                         відносила.


Тим часом річка повернула,

І носом човника віткнула,

В пологий берег,

                          у траву,

Де пас худоби череду,

Старий і сивий

                      дід Хома:

Сірко загавкав не дарма

На човника ,

                    що без весла,

Дитя в подолі принесла

                   природа-матінка 

                                     й Хома,

Надумав йому ймення дати,

А підросте-то розказ все, 

                                як було!

Як ранком човник принесло,

Як лаяв і стрибав Сірко,

Та що у човнику було.


Ріс, підростав собі хлопчина,

Худобу пас

                  і полюбляв

На річці, за селом,

                           дитина,

Ловити рибу,

                  де клював

Карась і короп.


Катерина,

              прала білизну,

                             все одна,

Неговірка,

              така сумна,

Та на малого Петруся,

З такою ніжніст`ю дивилась...

Сиве волосся намочилось,

Чи то водою,

                 чи може, 

                          щирою сльозою.


Покликав якось дід Хома

                            св`ященника,

Бо вже пора

І до, вже юного Петра, 

                         звернувся

                              розказати правду

І про ріку,

        і про човна,

                 і про собаку, ба` Сірка.

Просив у юного Петра,

Щоб розшукав оту небогу,

( якщо вона іще жива)

Щоби пробачив

              й до порогу

Привів-

               богату, чи убогу

І словом старість зігріва,

Щоб жили разом,

                       а Хома,

За них замовить слово Богу.


За роком рік,

Петро не зна,

Що рідна матінка й сама,

Його усе життя шукала,

По ночах місяця благала,

Щоб у дорозі посвітив,

Щоб вітерець переповів

Де човник хвилькою прибив?

І хто хлопчину полюбив?

Чи може, вже його нема?

Чи може хтось його штовха,

знущається із сироти?


Ні-ні, не це, прости!..

І душить горло каяття,

Та все на юного Петра,

              усе частіше поглядала.

Старенька зовсім Катря стала,

(Вже світом цілим не блукала),

У тому хлопці,

                   за селом,

Що, із старим жив 

                        пастухом,

Відчуло серце, що зустріла

Синочка свого.

Непосміла

            спитати дідуся Хому-

Тепер сказать нема кому!

Хто правдоньку оту розкаже?

Мабуть отак

й в могилу ляже.


Не знала Катря, що й Петро,

Зібрався в мандри

                      і в село,

Прийшов прощатись

                    й не дарма,

Розказував старенькій Катрі,

Що розповів йому Хома:

І про човна,

               і про Сірка,

Що його мати - не ріка,

Найти її тепер він має,

Й оскільки Катрю давно знає,

Пока буде шукати матір,

Щоб Катря пожила у хаті.


Тоді й призналась Катерина,

Що він, Петрусь - її дитина,

Що все життя його шукала,

І ось знайшла... та й заридала.


Він взяв на руки Катерину

І як пір`їну, як билину,

Заніс у хату,

                  пригощав,

Та разом з нею пригадав,

Всі ті роки, що розділяли

Життя малого сина й мами.


Тож келиха нам слід підняти,

Що разом будуть доживати,

Хай доживуть й до ваших днів!

Щоб не бракнуло добрих слів,


Щоб в кожнім теплім слові-мати,

Малесенький вогонь горів.

Хай Бог дарує й вам синів,

Що не зрікаються батьків!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.06.2013 Поезії / Вірш
ЛІТО
02.07.2013 Поезії / Патріотичний вірш
ВІТЕР І ТОПОЛЯ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Леся Геник / Філософський вірш
З попелу
05.12.2016 © Костенюк / Вірш
Різдво, ранок
05.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Для нещасливих у Коханні (Алегорія)
04.12.2016 © Вікторія Івченко / Сатиричний вірш
Вакханалія у росіян. Вакханалия в Украине...
04.12.2016 © Уляна Чернієнко / Вірш
Пливи, Кусто
Філософський вірш Про життя
28.06.2013 © Тетяна Чорновіл
Притча про сокиру
28.06.2013
ПРИТЧА
27.06.2013 © Наталка Янушевич
Ровеснику - з песимізмом
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 142  Коментарів: 1
Тематика: Поезії, філософський вірш, ненька, дитя, молитва, човен, небога, рідна матінка, каяття, добрі слова
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.06.2013 13:52  Тетяна Чорновіл для © ... 

Душевна поезія!
На "Наймичку" Шевченка схоже... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
03.05.2011 © Наталі
17.04.2011 © Борейко Петро Васильович
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
14.10.2011 © Антоніна Чернишенко
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди