Замріяло в тумані тло небесне
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Замріяло в тумані тло небесне,
Впокорене нічної тьми маною,
Ось-ось заграва серед тіней скресне,
Світ запаливши пристрастю ясною.
Вже сонце в хмари ллє потроху сором,
Росою сходить в диких трав колосся.
Лунке щось, сном відчуте неозорим,
У скронях бунтом ніжності зайшлося.
Пірнула в щебет ночі мить остання.
І ти зайшлась красою сходу, пташко?
Тендітну сутність таїнства світання
Зболіти серцем, осягнути важко…
