01.07.2013 08:48
для всіх
324
    
  10 | 10  
 © Каранда Галина

Поплакати б…

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

Поплакати б… Так приводу нема…

Та і причини - наче не суттєві.

Дарма. Дарма… усе життя - дарма…

То  щось хвилинне. А чи щось миттєве.


Ось тимчасове каменем лягло,

Пророчить довгу і важку стабільність.

А то майне, неначе й не було,

Обіцяна мені навіки цінність.


Чи є той сенс між безлічі марнот?

Коли важливе рухне раптом в прірву

Поміж чужих гріхів-турбот-чеснот,-

Я рідне щось тихенько з серця вирву.



Лубни, 1.07.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.02.2016 18:39  Григорій Божок => © 

Буває, що важкі думки Чергують й падають в рядки!

 05.07.2013 10:41  Деркач Олександр => © 

Класний текст...буває таке...я в смислі настрою...класно поетам з чого завгодно творять і з радощів, і з печалі, причому у ту саму мить, а художник поки пензлі вибере, поки накалапуцить потрібних кольорів так після сльоз сміятися захочетьсЯ, а після радощів навпаки, так ото посидить перед мольбертом тай подума а нє хряпнуть лі стопарик...

 03.07.2013 23:25  Олена Вишневська 

Таке близьке у Вас вийшло :)
Але ж уже ці тимчасові миттєвості! І скільки в них чуйності і відвертості

 02.07.2013 00:57  © ... 

всім дякую за відгуки... буває, що навалюється все відразу, то тоді й вірші отакі виходять...

 01.07.2013 19:58  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово! Та рвати рідне, на мою думку, ні за яких обставин не можна! Коли справді рідне.

 01.07.2013 19:00  Недрукована => © 

Щось мене ваш останній чотиривірш до землі прибив.
Крутий текст, безумовно.

 01.07.2013 17:21  Оля Стасюк 

от Ви мене просто в глухий кут загнали. хотіла антонім написати, а настрій - такий самий....

 01.07.2013 16:55  Світлана Рачинська => © 

Таке щось рідне і близьке в цьому роздивилась. А вирвали... Вдалось.

сильно

кава так просто... Давно разом не частували... 

 01.07.2013 15:21  Ем Скитаній => © 

іноді вириваєш з себе із болем усе, що вважав ідеальним...мені це дуже знайоме відчуття...Боже! скільки марнотного часу втрачалося на це "ідеальне", а воно нікому (а потім вже і тобі самому) виявилося не потрібним...є над чим замислитись...чудовий віршик!

 01.07.2013 13:12  Ірина Затинейко-Михалевич 

глибоко...вияв відвертості перед самим собою...гарно

 01.07.2013 13:07  Сашко Новік => © 

Емоційно. Час іде

 01.07.2013 12:22  Володимир Пірнач => © 

Шикарний текст.
Плюсую.

 01.07.2013 07:51  Тадм 
Сумно, але і це мине, Галинко...Щодо поплакати, то іноді й без приводу корисно.....

вірш сподобався

 
 01.07.2013 07:24  Ірина Лівобережна 

Так болісно... Коли втрачаєш щось важливе і рідне...