01.07.2013 18:06
для всіх
586
    
  1 | 3  
 © Куць Ліля

Недовіра

Я не вірю, що спогад так просто минеться

Без попереджень. Просто так,

що в душі він більше не озветься,

як в синім небі голосистий птах


Не вірю, що біль проходить,

що сльози-лиш просто вода

і невже сміх розтане, як зимові негоди?

Чи чиєсь минуло життя?


і, здається, весна вернеться ще до нас

обминувши хитрі пастки долі,

що ми зустрінемось не раз

і знову все стає самим собою


 і голосистий птах не заспіває,

весна відкриє зміст пророчий

солодким стане "Я кохаю!",

а біль згорить за небокраєм



11.07.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.07.2013 19:43  Тетяна Чорновіл => © 

Трохи недопрацьовано тут. Ритм збивається, і з римами подекуди проблеми. Але тема розкрита. Вірш має право на існування.
Підправте!