Лєнточці
Час зупинився, все завмерло
Забулося усе теперішне життя
І музика того, що вже, здавалося б, померло
Окутала мене і лине з небуття
Усе згадалося, неначе глянув в очі смерті
Не так події, як реакції, думки
І хоч роки проходять вперті
Та не з"являються в серцях у нас замки
Ці спогади я бережу, як діаманти
Багато що про нас я можу пригадати
І хоч в житті бувають різні варіанти
Я впевнений, що все я зможу дітям розказати
При тому, що тебе я дуже сильно поважаю
Спілкуюся з тобою, як з дитям
Така, як діти чиста ти, я знаю
Даруєш мир і щастя ти серцям!
