05.07.2013 21:19
Без обмежень
119 views
Rating 0 | 0 users
 © Адам Буткевич

Здається все

Час іде, і нас несе,

Забуті вулиці душі,

Залили оловом дощі.


Руїни, пустелі,

Душі розламані стелі.

Навпіл серця полюси,

Мов розламані часи.

- мене неси.

І хто скаже, що винні не ми?

Відаючи дороге сирій землі.

Зронивши слюзу,

Я краще пормовчу.

- малюєш ти.

Все забути, переписати,

Знову почати і сказати:

"Сонце, не плач

Я винен, пробач." 


І всі думки, і всі слова,

Розмились краплями води,

Розтали лишені сіди.


Зникаємо, і хто знає,

Що попереду чекає?

Життя часом не мед,

Та крок вперед.

- ми йдемо.

І пройдений шлях,

Відіб`ється в очах.

Я не взірець,

Та під кінець.

- останній крок.

Коли слів нема,

Сподіваюсь, не дарма,

Пройшов свій шлях.

На устах:

"Це мій крах."


А час іде, і нас несе,

Здається все.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про друзів, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш "Принцеса пітьми" | Адам Буткевич». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "Побічна дія" | Адам Буткевич». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Адам Буткевич.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Адам Буткевич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо