05.07.2013 21:20
18+
161
    
  3 | 3  
 © Оля Стасюк

Стоїш...

Стоїш...

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

Стоїш, німий і темний, як примара.

Холодним сяйвом мариться в вікні.

У мене на душі сьогодні – хмари,

А в лісі серця залишились пні.


З моєї вежі чітко видно зорі.

Сьогодні не кажи мені «люблю» -

Ти полетиш, змахнеш плащем, як Зорро,

Так само упірнеш в гірку пітьму…


А темрява лишатиме оскому,

Як від вишень… Солодких і п’янких…

Вертай собі, вертай собі додому.

Хай розберусь у хмарах я своїх.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.07.2013 12:45  Світлана Рачинська => © 

чудово)

 06.07.2013 00:13  Каранда Галина => © 

от пні  - так наче благородно... а от пеньки - і вже не те!)  

(ой.... добалакаюся:)))))) ну не можу ж я в кожному вірші "гарно" писати!) мені ж і поприкалуватися десь треба!))))) а ти точно не поб"єш)

чудовий вірш)