01.04.2010 17:35
-
444
    
  - | -  
 © Борода

Христові муки

Уївся терен 

В зболене чоло, 

Кінцівки оніміли 

І затерпли. 

Пробитий бік, 

Мов осиннЕ жало, 

Ятрить, пустивши 

Метастази смерті. 


Пітьма і морок, 

Стогін зжатих вуст, 

Що всі у солі 

Від потУ і крові, 

Свідомість мук 

І сухожилля хруст, 

Що, наче струни, 

Натягнулися від болю. 


Легені обпікає 

Пломінь ран, 

І смерті щупальця 

Повзуть до серця плоті. 

Пече обвисший 

Задубілий стан 

І поцілунку 

Слід Іскаріота. 


Клітини мозгу 

Обіплів павук, 

Тускніють очі, 

Нутро холодніє... 

Душа летить 

Тунелем вічних мук 

На неймовірне світло 

У надії. 


У сяйві тім 

Встає Господь-Творець 

І, обікривши 

Ще криваву душу, 

Гласить: «Кріпися, 

Це ще не кінець! 

Ти ще вернутись 

На Голгофу мусиш!» 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!