На денці душі оселилася втома
з рубрики / циклу «Емоційні сплески»
На денці душі оселилася втома
Згорнулась клубочком, принишкла та й спить
І вже відчуває, що тут вона вдома…
Питання одне – як її відрядить?
Сполохати лячно - заб’ється, мов птаха,
Тоді уже важко буде спинить…
А так невеличка, ну справжня комаха…
То може і дійсно не треба дражнить?
Нехай собі спить, не розводить же крила,
Поводиться тихо: зітхає, мовчить….
І майже, по суті, вона уже й мила,
От тільки щось серце щемить та й щемить…
От тільки не тішать ні сонце, ні літо,
І чому раділи – віднині ятрить,
Та то все пусте, ну живе ж так півсвіту?
Доросле буття…. То нехай собі спить….
Ми часто йдемо на такі компроміси
Усупереч глузду шматуєм серця,
А варто лише відпочити у лісі
Як барвами знову заграє життя…..
Харків, 10.07.2013
