з рубрики / циклу «Присмак ліричності»
В її заплющених долонях,
горіли двовалентні сльози
і набіло розжарився ніхром.
В найпотаємнішому схроні
грибком з`являлися погрози
і хмарилось на дощ відром.
В її розхристаних судинах
цвіла інфекція камінням
і нерозділених коханнів стос.
Розжовуючи кожну днину
межу між бажаним і вмінням,
вона знов впала на мороз.
В налитих попелом обіймах,
в клубок сплелись нуклеотиди,
плечами коси розлились.
Тремтіла своїм тілом: вийми
із мене страх і сором, вийди
за межі, щоби знов зійтись.
В її не голосному співі,
солодкий біль луна та пристрасть
крізь тебе просто йдуть наскрізь,
ти брів, немов крізь сон, ліниво,
впираючи у серце вістря,
як мавка кликала у ліс.
