Моєму лицарю
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Не буди драконів у печері,
Хай посплять іще десь сто віків.
Я сьогодні зачинила двері,
Але, - милий, - тільки від вітрів.
В небі зорі сяють від любові,
І співають ніжно так пташки….
Меч твій зовсім почорнів від крові.
Дай, почищу, – щоб блистів, як сни.
І скажу наступним поколінням:
«Кров була і на моїх руках!»
Хай моя любов додасть везіння
І розіб’є весь холодний страх.
У вино – чар-зіллячка краплинку…
Це вже так, лиш засіб від біди.
Виживи в наступнім поєдинку.
І моїх драконів не буди.
