Борщ зі сметаною
Багріє душа з-під пурпурного шовку -
Паруюче плесо борщу
Заманює в постіль до себе білявку:
- "Сміліш бо, сметанко, я чув
Про пестощі ніжні твої надчутливі.
Пірнай же у пристрасть мою,
Принади твої зацілую звабливі,
Себе у тобі розчиню,
Назавжди піддавшись спокусливій білі".
...Сметана в жагучих руках
Тремтіла й розтанула в нього на тілі,
Борщу смак лишивсь на вустах.
