Немає сонця без дощу,
Немає радості без сліз.
Я інколи в душі кричу,
Шукаю часом компроміс.
Мені не треба ста прикрас,
Банальних зрозумілих слів,
Затримай лише трохи час,
Я пам’ятаю, ти це вмів.
Буває кругом голова
І хочеться летіти вниз,
Всьому виною лиш слова,
Скользять так бридко наче слиз.
Мовчати інколи корисно,
Не ранити людські серця
Та важко це, немов забрати
Всі сигарети у курця.
Не треба слів, вони тут зайві,
В очах все криється завжди
Лиш очі рідні і печальні
Врятують серце від біди…
