Долина малахітового сну
Ти не любив збирати ніжні квіти
У кошик із пахучого кохання
Не слухав ти пісні весни уже,
А лиш нанизував її сумні зітхання.
Коли у полі маки кров`яніли,
Ти без вини стоптав усі ногами
І злочин свій від світу заховав
Під срібними морозними снігами.
Кохався ти в обіймах із зимою,
Впивався спрагло у нев`янучі льоди,
Бо серця вже давно-давно не мавши
Ти лиш хотів напитися води.
Та скуштувавши ту смачну отруту,
Як трунок із гіркого полину
Тебе з з собою поманили маки
В долину малахітового сну.
