02.08.2013 00:00
для всіх
769
    
  8 | 8  
 © Оля Стасюк

Чужина

Чужина

з рубрики / циклу «Твори улюблених авторів»

Пройшла по полю вітру борона.

Дороги сліпнуть. Трохи сліпне поле.

А чужина – на те і чужина,

Аби чужою бути цілу долю.

І знов ідеш, немов на відгук прощ,

За сонцем ведучи свою дорогу.

А небо – нащо? Лиш віддати дощ

Стражденному як вірну допомогу.

Ідеш – билина болю в полі трав…

Отак болить за край, і тільки вперше.

А потім – напиваєшся заграв

І забуваєш вінницькі черешні.

І тільки дощ, єдиний друг і брат,

Єдиний свідок болю в цьому краї,

Як мед, як розсип дива в сто карат,

По-рідному в обійми забирає…

Помалу проминають світлі дні,

А із душі – ні відзвуку. Ні віршу.

На чужині – то як на чужині,

Хіба що дощ до серця, та не більше.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.08.2013 22:03  Чернуха Любов => © 

Олю, вірш такий, що хочеться перечитувати знову і знову...

 02.08.2013 21:05  Олена Вишневська 

Молодчинка:-)

 02.08.2013 11:19  Тадм 

гарно передані почуття

 02.08.2013 08:23  Дебелий Леонід Семенович... => © 

Зворушило, знайомі почуття! Дощ... А ще вітер...

 02.08.2013 00:26  Каранда Галина => © 

і на якій це ти чужині?...

 02.08.2013 00:23  Тетяна Чорновіл => © 

Не знаю, як на чужині! Не прийшлося... Але ти так проникливо написала, що я зрозуміла! Щемливий вірш...