02.08.2013 15:11
для всіх
204
    
  5 | 5  
 © Ем Скитаній

Захмарений день

Захмарений день

цей літній день...я стрів його настання

байдужо і як данність у житті.

і невзначай собі прошепотів

- ...забуто все, прощення і прощання,

усе, чим жив, близьке і давнє.

і у душі мов дим густий туман

не вкрив лише ілюзію, оман,

отой мій день, в майбутності останній... -

забилось серце наче птах у грудях -

з печалі то, чи з радості кохань,

з передчуттям пробуджень і світань,

в яких мене, напевно, вже не буде...


пішов крізь сад, навстріч вітрам від степу

стежиною до річки в шумний гай -

на березі утішуся нехай

я дзвоном вод, вітрами, вічним небом

й в ідилії, у затишку природи

хмурні думки відрину невзначай -

гримне мені грозою небокрай,

але з того не зміниться погода...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.08.2013 01:24  Каранда Галина 

є надзвичайно сильні рядки...

 02.08.2013 17:49  Віктор Насипаний => © 

добротно!

 02.08.2013 16:44  Тетяна Чорновіл => © 

Така цікава задумлива форма! З філософським осмисленням! Дуже сподобалось!