Самотній вечір падає на плечі,
Солодким голосом приваблює весна.
Такі буденні і знайомі речі
Тут бачив кожен тільки не вона…
Неначе муза, легко так ступала,
Торкаючись прозорої роси.
Не знала зради, ворогів не знала.
Була вона щаслива на Землі.
Падіння і образ не відчувала,
Краси і ніжності лиш тьмяний аромат.
У мріях самовіддано літала,
Всім дарувала посмішку у мільон карат.
Змінилось все…Змінились люди й доля,
Любов змінилася на черствість і обман.
У кожного тепер своя неволя
Й фальшива маска, як тонка вуаль.
Самотній вечір падає на плечі,
Солодким голосом приваблює весна.
Такі буденні і знайомі речі
Тут бачив кожен тільки не вона…
