19.08.2013 00:30
для всіх
174
    
  3 | 3  
 © Русин

Беру собі після вечері книжку...

Беру собі після вечері книжку.

Є в мене трохи часу перед сном.

Її читатиму я лежачи у ліжку

Під місячне світіння за вікном.


Занурюсь з головою у пригоди,

В шалений світ кохання і скарбів,

Герої книг долають перешкоди,

З неволі визволяючи рабів…


Я засинаю – випадає  книжка.

Одразу потрапляю в вир подій.

Трьохщогловим корветом стало ліжко,

Що програє із хвилями двобій...


Хтось невідомий моїм сном керує.

Я вже в пустелі. Спека. Караван.

Міраж мою свідомість провокує…

Зненацька гуркіт – вибухнув вулкан.


Навкруги жах – горять Помпеї…

Та я вже в Африці. Пігмеї.

Слони. Жирафи. Бегемоти…

Безлюдний острів. Пальми. Гроти.


Халупа Робінзона Крузо.

Сумний самотній бородань…

Та раптом заспівав Карузо

Трагічним тенором страждань…


У сні я ся перевертаю.

Мене колотить, ллється піт –

Я б`юсь, кохаю і страждаю,

Та захищаю цілий світ.


Прокинусь я посеред ночі.

Що трапилось? Кого спитати?

Та тільки-но розплющу очі –

В думках "А що ще почитати?".

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.08.2013 11:41  Володимир Пірнач => © 

Є таке :)
Гарний текст.

 19.08.2013 10:09  Деркач Олександр => © 

Сподобалось, бувало таке))

 19.08.2013 10:07  Тадм 

класно пишете. дуже легко сприймається. моє чудово