19.08.2013 15:34
для всіх
169
    
  1 | 1  
 © Русин

Зазеленіла лісосмуга...

Зазеленіла лісосмуга.

У полі жито колосіє.

Я чую – ляснула десь пуга.

Щось на узліссі майоріє.


Звід заскрипів біля криниці.

Хмаринка сонечко закрила.

Сусід стоїть біля копиці,

Тримаючи граблі і вила.


Забоїни рахує хура –

Колеса підняли кіптяву.

Дівча стоїть немов скульптура,

Дратуючи мою уяву…


Авжеж, гай-гай, село не місто…

Левада, верби, млин, ставок…

У діжці в хаті сходить тісто…

Рясніє квітами садок…


Цибуля з салом… хліб із печі…

Кисляк у глечику  налитий…

Такі прості і звичні речі…

Я ними наче оповитий.


Вони завжди переді мною.

Я ними марю, бачу в снах.

Неначе чистою водою

Вони змивають з мене страх.


Стою в траві, мантачу косу,

Косити вийшов на світанку.

Навколо мене чисті роси

Виблискують безперестанку.


Наповнює повітря груди,

Робота розправляє плечі.

Я – був, я – є і, знаю, буду!

В моїм житті іще не вечір!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.08.2013 17:07  Каранда Галина 

мені сподобалося. Можна сказати, що "что вижу, то и пою", але насправді все глибше - сильна і правильна поезія для( /про/від ) сильних і правильних людей-трударів. Дуже позитивно, так і має бути.

 19.08.2013 16:02  Тетяна Чорновіл => © 

Рада за Вас! ))