23.08.2013 23:36
для всіх
241
    
  - | -  
 © Русин

Ходила з Сквири до Попільні "сквирка"...

Ходила з Сквири до Попільні "сквирка" –

Так називали люди паротяг.

Один вагон. За греблею зупинка,

Тут потяг уповільнював свій тяг.


І ми стрибали з нього біля річки.

Через леваду стежка навпрошки.

Вільха шепоче листям до вербички,

Кричать із очерету пастушки.


Летить-планує через став лелека.

Його буслиха у гнізді чекає.

Надворі літо. Липень. Південь. Спека.

Зозуля час по часу нам кукає.


Уже городи видно і садочки,

Дахи і стріхи повіток і хат.

А ми йдемо – розхристані сорочки…

Диви, ганяє кіт в дворі курчат…


Тини, паркани, плоти, перелази…

Колодязі – один на три двори.

Слова такі знайомі й цілі фрази

Я чую знову. Рідні явори


Мене стрічають тихим шепотінням,

Волові очка пурхають в саду.

Пахучі квіти радують цвітінням.

А я ніяк додому не дійду…


Вдягти із льону вишиту сорочку,

Босоніж стати хочу у траву.

Затим присісти на ослін в тіньочку,

Щоб попустить душевну тятиву…


Холодну воду  я поп`ю з криниці.

З дороги змию пил з лиця та рук…

Несе вже мати миску полуниці,

За нею батько вийшов на рундук…


Й немов зійшло на мене провидіння,

І я раптово якось зрозумів,

Родинне в мене саме тут коріння –

Щоб не казав я й щоб я не хотів.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.03.2019 07:53  Олена => © 

доброго дня! підкажіть хто знає приблизний розклад "сквирки" у 1980-ті роки