24.08.2013 00:56
для всіх
164
    
  - | -  
 © Русин

Он випливають з марева примари...

Он випливають з марева примари.

Свідомість спека паморочить знов.

І у ночі насняться знов кошмари

В таку задуху… Й комарі п`ють кров…


З базарів полуниця вже зникає,

Старішає картопля молода…

Людина, кажуть, до всього звикає.

Чому ж тоді я осінь вигляда?.


Її з початку серпня я чекаю,

Готуючись до зустрічі завчасно,

Коли занурюсь в хвилі водограю

Із радості і суму одночасно.


Коли відчутна зранку прохолода.

Коли в річках темнішає вода.

Від листя, що жовтіє, насолода,

Неначе осінь в очі загляда.


Птахи, хоч і не так, та ще співають.

І сонце мов втомилось землю гріти.

І павутинки де-не-де літають.

І пелюстки свої скидають квіти.


Й дітей уже дратує все частіше

Нагад щодо школи, від батьків.

Відпочивати, ясна річ, простіше.

І тут я розумію дітлахів.


Але усе це відступ від бажання

Розповісти про дивне відчуття,

Яке назву я "осені чекання",

Коли в душі й на серці сум’яття.


Коли слова римую дуже легко.

Коли вірші із речень я складаю.

"Дивак" – сміється в спину може дехто.

Та я йому образ не закидаю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!