Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.08.2013 00:00Казка
Для дітей  Про казку  Про дитинство  
10000
Без обмежень
© Бойчук Роман

Кольорові олівці

Бойчук Роман
Опубліковано 27.08.2013 / 18681

 Коли на зміну дню приходить ніч – звичні для нас предмети оживають.

        У невеличкій затишній, охайно прибраній спальні одного маленького хлопчика, у коробці у столі рівненько складені лежали кольорові олівці.

        Була глибока ніч і хлопчик на ім»я Євгенчик уже міцно спав і бачив солодкі сни. Коли ж зненацька у темній кімнаті, дивом-дивним, засвітилася настільна лампа. Вона повільно крутила своєю головою- абажуром, обстежуючи поверхню стола, і зупинила свій ясний погляд на чистому аркуші паперу для малювання.

-    Ех.., - стиха зітхнула лампа, - от якби на цьому аркуші було щось намальоване – щось дуже-дуже гарне, кольорове…

Раптово її ледь чутний монолог перервало дивне шарудіння з глибини стола. А незабаром її увагу, всю зосереджену на чистому аркуші, привернула шухляда, котра поступово почала висуватися з-під столу. Лампі одразу стало незрозумілим і неприємним те порушення її світлого спокою і тиші. Проте, коли вона побачила, як у вже висунутій шухляді зарухались, між собою гомонячи про щось, в коробці кольорові олівці, вона засяяла від щастя іще яскравіше.

-    Ой, та це ж ви, любі олівчики! Як же я рада вас бачити! Даруйте мені, будь ласка, та чи бува не розбудило вас моє ясне світло та думки вголос?

-    Ні, навпаки, - відповів один із олівців, той, що був схожим на саме світло лампи. Так-так, саме жовтий олівець почав розмову із настільною володаркою світла, повільно підводячись із коробки та вибираючись на поверхню столу.

-    Ми саме збирались у цю свою невеличку прогулянку, - продовжив за жовтим червоний олівець, так само викараскуючись слідом за ним.

-    Ми почули, як ти сказала, що тут  для нас є робота. От і вирішили, не гаючи часу, вибратися сюди і роздивитися що тут і до чого, - підхопив естафету в розмові синій олівець, котрий, на відміну від решти своїх побратимів, миттю вистрибнув із коробки шухляди просто на середину білого аркуша. А той аж затремтів і почав вовтузитися, поскиглюючи від невдоволення:

-    Хто це там по мені скаче? Ой-ой, щось мені незручно. Агов! Хто там? Ану допоможіть мені перевернутися із живота на спину!

Синій олівчик, що стояв на ньому хутко зіскочив з паперу в сторону і дружньо з рештою олівцями став допомагати тому перевернутися. Коли ж чиста спина білого аркуша опинилася внизу, всім – і олівцям, і лампі, раптом стало очевидно, що не такий вже він і чистий, як здавалось зі спини.

-Погляньте-но, друзі,- промовила до кольорових олівців яснолика лампа, - та ж на ньому наче щось намальовано! 

 - Не щось, а самий справжнісінький велосипед, точніше- його контури, - обізвався у відповідь простий олівець і продовжив: - це іще вчора вдень ми з маленьким Євгенчиком потрудилися. Правда ж славно у нас вийшло?

- Так, відповіла лампа, - дуже правильні лінії. Проте, як на мене, цього велосипеда слід було б розмалювати. 

- Ну, таки недаремно ми сюди повилазили, - промовив зелений олівчик, беручись розмальовувати раму велосипеда.

- Ей- ей! Стій! - раптом вигукнув, зупиняючи його перші штрихи жовтий олівець. - Чому ти вирішив, що велосипед має бути саме зеленим?

- А й справді, - додав червоний, - чому? Велосипедом  же катаються як правило де – на подвір"ї, у парку, а там усюди трава. А трава яка? Зелена! От поставить Євгенчик такого велосипеда у траву, відійде на хвильку, а потім довго шукатиме його серед тієї зелені. Адже він зливатиметься завжди із кольором трави. Тому я вважаю, що велосипед має бути яскравим! От таким, приміром, як я – червоним!

Сказав і узявся продовжувати уже нанесені зеленим олівцем штрихи своїми яскраво-червоними лініями.

-    Е ні, зупинись, Червоний!- відсуваючи його з аркуша раптом голосно і впевнено промовив синій олівчик. – Євгенчик же у нас хто? Хлопчик! А всім давно відомо, що для хлопчиків купують усе синього кольору. Тож і цей його велосипед має бути синім.

Сказавши це, додав і своїх кілька штрихів до вже нанесених зеленим і червоним олівцями. Коли ж раптом їх суперечку зупинила сама мудра і світла голова – лампа.

-    Друзі, не сперечайтесь. Велосипед он який великий. Тут для всіх вас вдосталь місця для малювання. А мені згори видніше. Ви чудово почали. Ось я бачу на велосипеді уже три кольорові смужки: зелену, червону і синю. Тепер твоя черга, Жовтий!  Сказала лампа, повертаючи свою світлість до жовтого олівчика.

А той не змусив себе довго чекати і миттю продовжив уже проведену художню роботу  кольорових братів своїми кількома жовтими штрихами.

        Так спільними зусиллями їм вдалося розмалювати велосипед всіма кольорами веселки.

-    Дуже гарно! Яскрава робота! Ви всі – молодці! – сказала захоплено лампа і додала: - тепер велосипед точно не загубиться у траві чи будь-де інакше. Проте власне де ж сама трава? Таке враження, що цього велосипеда маленький хлопчик залишив десь посеред снігів узимку.

-    Зараз виправимо це непорозуміння, - промовив зелений олівчик і став малювати на аркуші під велосипедом травичку.

-    А ще давайте зобразимо тут кущі і дерева, - запропонував коричневий олівець і взявся малювати їх стовбури.

Інші олівчики теж не зволікали і на задньому плані картини стали виростати будиночки, ліхтарі, травичку всіяли барвисті квіти, а небо заблакитилось і зарясніло білими купчастими хмаринками, з поміж яких визирало яскраво-жовте сонечко. 

         Задоволені своєю роботою олівчики, потомлені та стерті поволі почали укладатися у свою коробочку в шухляді, а на пропозицію сестрички Стругалочки їх підстругати, щоб знову були як новенькі, втомлено відповіли: "Уже завтра". І шухляда засунулась, сховавши їх знову під поверхнею столу. Якийсь час помилувавшись їх спільною художньою роботою, невдовзі згасла і сама лампа.

        Аркуш паперу, на якому був намальований пейзаж із яскравим велосипедом посередині також трішки покрутившись, повернувся у свій попередній стан – зі спини знову на живіт. І пролежав так аж до ранку.

        Світанкові промінчики сонця торкнулися щічок маленького Євгенчика, котрий додивлявся свій солодкий сон у своєму ліжечку. А потім полоскотавши його за висунуті з-під ковдри пяточки, змусили прокинутись.

-    Ой, ти вже прокинувся? Доброго ранку, синочку! – сказала мама хлопчика, обережно увійшовши до спальні, гадаючи, що він іще спить.

-    Доброго ранку, мамо! – відповів Євгенчик. - Мені таке, таке снилося!.. Наче я на своїм велосипеді катаюся по алеям парку. Там і дерева, і кущі, і зелена травичка… Дуже такий кольоровий, наче розмальований олівцями сон.

-    Як оця картинка? – перепитала його мама, обернувши на столі іще дрімаючий аркуш паперу з малюнком.

Євгенчик аж підстрибнув від здивування із вигуками: - Так!.. Але звідки?.. Як?..

-    А це, синку, мабуть твої кольорові олівчики, вночі коли ти спав, зробили для тебе такий подарунок. За те, що ти їх завжди тримаєш у порядку – збираєш і рівненько складаєш у коробочку та кладеш до шухляди.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.08.2013 Поезії / Вірш
Злиденне багатство (продовження) .
27.08.2013 Поезії / Вірш
Поетів, письменників група зійшла на Говерлу...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Казка Про дитинство
09.04.2014 © ОлексАндра
Дівчина - пташка
27.08.2013
Кольорові олівці
26.03.2013 © Ника Жикол
Барабашка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 1469  Коментарів: 3
Тематика: Проза, казка, олівці, аркуш паперу, кольори, олівчик, олівець, жовтий, лампа, доброго ранку, картинка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.12.2013 15:00  Оля Стасюк 

Прекрасна казочка. Тепер я розумію, чому з моїми олівцями таке не робилося. Треба було тримати їх в порядку... 

 27.08.2013 13:17  © ... для Дебелий Леонід Семенович 

Дуже Вам дякую! Так! Це написалося на одному диханні. От вигадав для своїх діток на ходу казочку. Заснули. Дай, думаю, її запишу... Спасибі. Та до прози мені ще рости і рости...) 

 27.08.2013 11:56  Дебелий Леонід Семен... для © ... 

От Ви колись писали, що не звертаєте уваги на прозу, а у Вас дуже гарно вийшло! Чудове оповідання для дітей.  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди