27.08.2013 00:00
Без обмежень
1695 views
Rating 5 | 2 users
 © Бойчук Роман

Кольорові олівці

Ілюстрація до казки "Кольорові олівці", спеціально для книги казок "Щастя у віконці" - Оксани Мирутенко

А ви знаєте, що із настанням ночі всі речі оживають? Євгенчик не знав і з ним таке-е-е трапилось! Не повірите.

Була глибока ніч. Євгенчик уже міцно спав і бачив солодкі сни. Зненацька у темній кімнаті, дивом-дивним засвітилася настільна лампа. Вона повільно крутила яскравою головою, зазираючи в усі куточки, врешті зупинила ясний погляд на чистому аркуші паперу.

– Ех, – зітхнула, – от якби на цьому аркуші було щось намальовано, щось дуже-дуже гарне, кольорове…

Раптом із шухляди у письмовому столі долинув шурхіт, за хвилинку вона повільно висунулась. Лампа спершу злякалася, та коли побачила, що в шухляді заметушились кольорові олівці, від радості засяяла ще яскравіше.

– Ой, та це ж ви, любі олівчики! Як же я рада вас бачити! Чи, бува, не розбудили вас мої ясні роздуми?

– Ні, – бадьоро відповів жовтий олівець.

– Ми саме йдемо на нічну прогулянку, – продовжив червоний, вибираючись із шухляди.

– Ми почули, що хтось говорив про роботу, – долучився до розмови сіній олівець і стрибнув прямісінько на білий аркуш. Т

Той аж затремтів і невдоволено зашарудіти:

– Хто це там по мені стрибає? Ой-ой, лоскітно. Агов! Хто там? Ану допоможіть мені перевернутися на спину!

Олівці кинулися на допомогу. Коли ж чиста спина білого аркуша опинилася внизу, то виявилось, що його животик уже не білосніжний.

– Погляньте-но, друзі, – стрепенулася лампеа, – та на ньому наче щось намальовано!

– Не щось, а велосипед, – гордо озвався простий олівець. – Це ми з Євгенчиком малювали. Чудово, правда ж?

– Так, – лампа схвально кивнула. –Але буде краще, якщо його розфарбувати!

– Таки недаремно ми вибралися з шухляди, - зрадів зелений олівчик і кинувся замальовувати раму велосипеда.

– Стій! Чому ти вирішив, що велосипед має бути саме зеленим? – обурився жовтий олівець.

– А й справді, – озвався червоний, – чому? На велосипеді катаються у дворі, у парку, а там усюди трава. А трава якого кольору? Зеленого! От покладе Євгенчик велосипед у траву, відійде на хвилинку, а потім довго шукатиме його. Ні, велосипед має бути яскравим! Червоним, як я!, – вигукнув олівець і намалював першу лінію.

– Е ні, друже! – відсунув його синій олівчик. – Усім відомо, що хлопчики люблять речі синього кольору. Тому велосипед має бути синім!

Врешті у їхню розмову втрутилася лампа:лампа.

– Друзі, не сперечайтеся. Велосипед он який великий. Тут усім місця вистачить. А мені згори видніше. Ви чудово почали. Ось я бачу на велосипеді вже три смужки – зелену, червону і синю. Тепер черга жовтого.

Олівці насупилися, але не заперечували. Невдовзі велосипед хизувався усіма барвами веселки.

– Дуже гарно! Молодці! – похвалила їх лампа. – Тепер велосипед точно не загубиться у траві. Трава! Де трава? – стрепенулася вона. – Таке враження, що хлопчик залишив свій велосипед на снігу.

 

– Зараз виправимо! – радісно вигукнув зелений олівчик.

– А ще намалюймо кущі та дерева, - запропонував його коричневий брат і, не чекаючи згоди, взявся до роботи.

Олівці знову заметушилися – і на аркуші почали з’являтися будиночки й ліхтарі, травичку всіяли барвисті квіти, блакитне небо зарясніло білими хмаринками, з-за яких визирало жовто-гаряче сонечко.

Задоволені своєю роботою, втомлені та стерті олівчики почимчикували у коробку. Лампа дочекалася коли вони поснуть, і невдовзі згасла. Розмальований аркуш паперу, трішки покрутившись, також солодко заснув.

...Теплі промінчики сонця торкнулися щічок малого Євгена, потім полоскотали п’ятки, і хлопчик розплющив очі.

Доброго ранку, синочку, – зайшла у кімнату мама.

– Доброго ранку, мамо! Мені таке снилося!.. – вигукнув Євгенчик. – Наче я на своєму велосипеді катаюся парком. Там і дерева, і кущі, і зелена травичка… Такий кольоровий був сон!

– Як ось цей малюнок? – усміхнулась ненька, взявши аркуш паперу, що лежав на столі.

Євгенчик аж підстрибнув од здивування:

– Так! Ц ж мій сон! Але як він там опинився?

– Мабуть, кольорові олівчики зробили тобі подарунок, поки ти спав. Вони вдячні тобі за турботу. Ходімо снідати, а потім візьмемо твій велосипед і підемо на прогулянку до парку.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Казка, Для дітей, Про казку, Про дитинство

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш "Поетів, письменників група зійшла на Говерлу..." | Бойчук Роман». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "Злиденне багатство (продовження) ." | Бойчук Роман». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Бойчук Роман.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.12.2013 15:00  Оля Стасюк 

Прекрасна казочка. Тепер я розумію, чому з моїми олівцями таке не робилося. Треба було тримати їх в порядку... 

 27.08.2013 13:17  © ... => Дебелий Леонід Семенович 

Дуже Вам дякую! Так! Це написалося на одному диханні. От вигадав для своїх діток на ходу казочку. Заснули. Дай, думаю, її запишу... Спасибі. Та до прози мені ще рости і рости...) 

 27.08.2013 11:56  Дебелий Леонід Семен... => © 

От Ви колись писали, що не звертаєте уваги на прозу, а у Вас дуже гарно вийшло! Чудове оповідання для дітей.  

Публікації автора Бойчук Роман

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо