Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.08.2013 00:00Казка
Для дітей  Про казку  Про дитинство  
Кольорові олівці
10000
Без обмежень
© Бойчук Роман

Кольорові олівці

Ілюстрація до казки "Кольорові олівці", спеціально для книги казок "Щастя у віконці" - Оксани Мирутенко
Бойчук Роман
Опубліковано 27.08.2013 / 18681

А ви знаєте, що із настанням ночі всі речі оживають? Євгенчик не знав і з ним таке-е-е трапилось! Не повірите.

Була глибока ніч. Євгенчик уже міцно спав і бачив солодкі сни. Зненацька у темній кімнаті, дивом-дивним засвітилася настільна лампа. Вона повільно крутила яскравою головою, зазираючи в усі куточки, врешті зупинила ясний погляд на чистому аркуші паперу.

– Ех, – зітхнула, – от якби на цьому аркуші було щось намальовано, щось дуже-дуже гарне, кольорове…

Раптом із шухляди у письмовому столі долинув шурхіт, за хвилинку вона повільно висунулась. Лампа спершу злякалася, та коли побачила, що в шухляді заметушились кольорові олівці, від радості засяяла ще яскравіше.

– Ой, та це ж ви, любі олівчики! Як же я рада вас бачити! Чи, бува, не розбудили вас мої ясні роздуми?

– Ні, – бадьоро відповів жовтий олівець.

– Ми саме йдемо на нічну прогулянку, – продовжив червоний, вибираючись із шухляди.

– Ми почули, що хтось говорив про роботу, – долучився до розмови сіній олівець і стрибнув прямісінько на білий аркуш. Т

Той аж затремтів і невдоволено зашарудіти:

– Хто це там по мені стрибає? Ой-ой, лоскітно. Агов! Хто там? Ану допоможіть мені перевернутися на спину!

Олівці кинулися на допомогу. Коли ж чиста спина білого аркуша опинилася внизу, то виявилось, що його животик уже не білосніжний.

– Погляньте-но, друзі, – стрепенулася лампеа, – та на ньому наче щось намальовано!

– Не щось, а велосипед, – гордо озвався простий олівець. – Це ми з Євгенчиком малювали. Чудово, правда ж?

– Так, – лампа схвально кивнула. –Але буде краще, якщо його розфарбувати!

– Таки недаремно ми вибралися з шухляди, - зрадів зелений олівчик і кинувся замальовувати раму велосипеда.

– Стій! Чому ти вирішив, що велосипед має бути саме зеленим? – обурився жовтий олівець.

– А й справді, – озвався червоний, – чому? На велосипеді катаються у дворі, у парку, а там усюди трава. А трава якого кольору? Зеленого! От покладе Євгенчик велосипед у траву, відійде на хвилинку, а потім довго шукатиме його. Ні, велосипед має бути яскравим! Червоним, як я!, – вигукнув олівець і намалював першу лінію.

– Е ні, друже! – відсунув його синій олівчик. – Усім відомо, що хлопчики люблять речі синього кольору. Тому велосипед має бути синім!

Врешті у їхню розмову втрутилася лампа:лампа.

– Друзі, не сперечайтеся. Велосипед он який великий. Тут усім місця вистачить. А мені згори видніше. Ви чудово почали. Ось я бачу на велосипеді вже три смужки – зелену, червону і синю. Тепер черга жовтого.

Олівці насупилися, але не заперечували. Невдовзі велосипед хизувався усіма барвами веселки.

– Дуже гарно! Молодці! – похвалила їх лампа. – Тепер велосипед точно не загубиться у траві. Трава! Де трава? – стрепенулася вона. – Таке враження, що хлопчик залишив свій велосипед на снігу.

 

– Зараз виправимо! – радісно вигукнув зелений олівчик.

– А ще намалюймо кущі та дерева, - запропонував його коричневий брат і, не чекаючи згоди, взявся до роботи.

Олівці знову заметушилися – і на аркуші почали з’являтися будиночки й ліхтарі, травичку всіяли барвисті квіти, блакитне небо зарясніло білими хмаринками, з-за яких визирало жовто-гаряче сонечко.

Задоволені своєю роботою, втомлені та стерті олівчики почимчикували у коробку. Лампа дочекалася коли вони поснуть, і невдовзі згасла. Розмальований аркуш паперу, трішки покрутившись, також солодко заснув.

...Теплі промінчики сонця торкнулися щічок малого Євгена, потім полоскотали п’ятки, і хлопчик розплющив очі.

Доброго ранку, синочку, – зайшла у кімнату мама.

– Доброго ранку, мамо! Мені таке снилося!.. – вигукнув Євгенчик. – Наче я на своєму велосипеді катаюся парком. Там і дерева, і кущі, і зелена травичка… Такий кольоровий був сон!

– Як ось цей малюнок? – усміхнулась ненька, взявши аркуш паперу, що лежав на столі.

Євгенчик аж підстрибнув од здивування:

– Так! Ц ж мій сон! Але як він там опинився?

– Мабуть, кольорові олівчики зробили тобі подарунок, поки ти спав. Вони вдячні тобі за турботу. Ходімо снідати, а потім візьмемо твій велосипед і підемо на прогулянку до парку.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.08.2013 Поезії / Вірш
Злиденне багатство (продовження) .
27.08.2013 Поезії / Вірш
Поетів, письменників група зійшла на Говерлу...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
13.12.2017 © Гаврищук Галина / Оповідання
Що важливіше – своє чи наше?
12.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Секс, текст і всі-всі-всі
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Нотатки сорокарічної дівчинки
08.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
І про текст
04.12.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (22.)
Казка Про дитинство
09.04.2014 © Олександра
Дівчина - пташка
27.08.2013
Кольорові олівці
26.03.2013 © Ника Жикол
Барабашка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 1580  Коментарів: 3
Тематика: Проза, казка, олівці, аркуш паперу, кольори, олівчик, олівець, жовтий, лампа, доброго ранку, картинка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.12.2013 15:00  Оля Стасюк 

Прекрасна казочка. Тепер я розумію, чому з моїми олівцями таке не робилося. Треба було тримати їх в порядку... 

 27.08.2013 13:17  © ... для Дебелий Леонід Семенович 

Дуже Вам дякую! Так! Це написалося на одному диханні. От вигадав для своїх діток на ходу казочку. Заснули. Дай, думаю, її запишу... Спасибі. Та до прози мені ще рости і рости...) 

 27.08.2013 11:56  Дебелий Леонід Семен... для © ... 

От Ви колись писали, що не звертаєте уваги на прозу, а у Вас дуже гарно вийшло! Чудове оповідання для дітей.  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +101
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +158
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +145
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +84
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
26.11.2011 © Микола Щасливий
10.07.2013 © Іміз
23.02.2013 © Тетяна Ільніцька
16.10.2012 © Істерична Бруталка
19.11.2015 © Каріна Зарічанська
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди