Пекельна тризна
в усьому, скрізь -
іронія, сарказм,
дебільні "ге-ги"
з "правди" без прикрас
і ню в тату
мистецтвом напоказ,
гламур попси
і порпання в "білизні",
плітки, байдужість,
хамство, матюки,
лайно брехні
із владної руки
злодІйського правління
в ці роки,
де ми в реформах,
в твані наче слизній...
чи стане колись кращим нам цей світ?..
собі самому -
виступив аж піт! -
складаю
"упокой на многи літ",
під дружній сміх
влаштовуючи тризну.
і інфантильно
наливаю в склянку
вино по вінця
й ллю собі в горлянку
із думкою... -
бухаєш?
пий, козел!
душа в хаосі
тіла не спасе -
приспи її!
сміттям хай занесе...
в гармонії лише одноманітність,
а тут -
бардак!
лаштуй своє життя,
гріши, кради,
трощі усі буття,
на долю плюй,
брехай без каяття,
пиха твоя
доречніша за гідність.
адже не рай,
нам пекло рідний дім.
бо там є біль,
страждання,
ЕГО над усім,
кострища вічні,
блискавки і грім,
так люба нам усім
різноманітність,
злягання тіл,
із гоцами пісні
і регіт, крики,
шкваристі вогні...
й містична діва
верхи на труні,
усміхнена,
із бісом грає в шашки
і ніжкою
вино штовхає з пляшки...
