Передосіннє...
що маєш ти супроти самоти...
лиш клаптик світла крізь вікно
в прокуреній кімнаті,
пилюку спогадів на меблю в хаті,
ще трохи болячок,
образ і лайок,
кохану,
друзів,
кілька гривеньОк
на каву,
алкоголь і сигарети,
кафешні теревені
аж до хрипоти,
пивнІ застілля в суперечках
про дурість
і розумне у державі,
гармидер у думках,
веселий регіт
натовпу в гульбі,
ще - зі смаком
тут владу матюкнути
біля мангалу,
десь там у гаю
поблизу річки,
озера чи ставу,
а ще - кохання,
на крилах що перелітає
спустошуючий ступор депресух...
що маєш ти супроти самоти? -
спитав
і запалив неквапом сигарету,
осяянний у світлі,
що з вікна
в пустій кімнаті,
гасає де і бавиться лиш протяг
у "вхід і вихід",
в вікно крізь двері,
в двері крізь вікно,
відчинене у простір,
в дощ,
у місто,
в осінь...ні! - на осінь...
піду під дощ,
блукать похмурим містом -
хай самота
лишається в самотності самотна.
