06.09.2013 21:52
для всіх
169
    
  5 | 5  
 © Ірина Червінська-Мандич

Valentine

Сповзла по стінці кволим тілом -

Умер, умер мій Valentine...

Зима малює брудно-білим.

Не вгониш в мерзлу землю свай -

Будинки взимку не будують.

І мінус вічність за вікном.

Застигло небо. Змерзла туя.

І став парОм льодовиком.

Приплелася ця сніговиця

Нежданно, всілася в саду.

Їй Антарктида тихо сниться, 

Їй Норд очей вогонь задув.

Вставай! Вставай! Тримай за руку.

Дивися - свічі пломенять -

Чотири воскових розпуки,

Моєї рівноваги тать.

Ходім! Ходім! Пригнись - одвірок.

Перехрестися і розтань.

здригнулась - бамкає настінок:

"Помер, помер твій Valentine."

В нейронах - імпульси:"Не вірю!"

Він просто міцно так дріма...

Та в коридорі жде порфіра,

І голову сріблить зима.



4.09.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.09.2013 13:37  Володимир Пірнач => © 

Сподобався текст.
На рахунок білого вірша я б сперечався :)
Плюсую.

 07.09.2013 10:47  Ірина Затинейко-Михалевич 

на одному диханні читається - отож: майстерно!!!

 07.09.2013 00:37  Каранда Галина 

мені про одвірок сподобалося.

 06.09.2013 23:59  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Образи, мова, художні засоби не збиті, не зужиті! Оригінальний твір!

 06.09.2013 21:55  Сашко Новік => © 

Загалом класно, сподобалось, але не сваи, а палі, і у вічно мерзлих ґрунтах технологія будівництва суттєво відрізняється. Ну це так - техніка =), все інше добре

 06.09.2013 21:27  Деркач Олександр => © 

боюся помилитися про Valentine...а так, дуже сподобалось, цікаво