03.05.2010 19:03
-
5045
    
  10 | 12  
 © Герасимова Альона

Це просто, наче дощ осінній… 

Це дивно наче хтось блукає… 

Це тепло, немов зниклий іній… 

Та як назвати це – не знаю… 

Це ніжно як дитячі руки 

Це мило наче рідні очі 

Відсутність болі і розлуки 

Це в серці кожного шепоче. 

Це вітру шум, це листя шепіт 

Це пахне наче чай із медом 

Приємно немов серця трепіт  

Неначе мчиш велосипедом. 

Це класно наче вітер в спеку 

Неначе светер кольоровий 

Коли забувши про безпеку 

Біжиш на крилах на червоний. 

Це солодко як сто цукерок 

І легко як в повітрі кульки 

Коли літає десь метелик 

Як пиріжки в селі в бабульки.  

І слів мабуть не треба лишніх 

Бо щастя в кожному живе 

Коли ти маєш поряд ближніх 

То знаєш точно, щастя є… 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.07.2020 22:38  Олена => © 

Мені дуже сподобався цей вірш. Дякую щиро.

 05.05.2010 11:49  © ... => Карпюк Оксана 

Я хочу, щоб мої слова вселили надію тим, хто шукає цю соломинку...

 04.05.2010 21:26  Карпюк Оксана 

Гарно "Щастя є..."
Так хочеться в це вірити!!! А інколи ці слова стають останньою соломинкою, за яку можна вхопитися =(