Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.09.2013 16:10Оповідання
Для дітей  Про село  
50000
Без обмежень
© Євген Букет

БУСЛІВ СУД

З книжки "Буслів суд. Грузецькі оповідки".
“Грузецькі оповідки” — літературно опрацьовані
сюжети легенд і переказів мешканців с. Грузького
Макарівського району Київської області.
Євген Букет
Опубліковано 11.09.2013 / 18963

Тепер лелеки у Грузькій гніздяться здебільшого на старих електричних стовпах, до яких люди приладнують колеса від возів. А колись гніздилися вони на столітніх покручених деревах, що пам’ятали якщо не київських князів, то козаків — безсумнівно. На одному такому дубові навесні звила гніздо пара лелек. Діти назвали їх Лелем і Ладою. Красиві, горді птахи були їхніми улюбленцями. Вони вдвох або повільно ходили Брусилівським шляхом, або низько кружляли над селом і зовсім не боялися людей. Малеча навіть збудувала для лелек годівницю.Скоро у Леля й Лади з’явилися пташенята. Мати сиділа з ними, а батько годував усіх зі свого великого червоного дзьоба. Якось уночі здійнялася над Грузькою велика буря. Злива стояла стіною, гуркотів грім, а небо повсякчас різали блискавки. Одна з них раптом влучила в дуб, на якому гніздилися лелеки. Вмить він розчахнувся, і величезна гілка накрила гніздо. Уранці, коли буря вщухла, діти побачили Леля, який кружляв навколо старого розчахнутого блискавкою дуба і бив крилами ненависну гілку. В гнізді плакали пташенята…

Грузецькі чоловіки як могли швидко прибрали товсту відламану гілку з гнізда. Пташенята вціліли, а їхня мати, що, схоже, під час зливи накрила їх крилами, уже заклякла. Гілляка вбила її. Чоловіки зняли Ладу і поховали, а Лельо заходився годувати пташенят…

— Шкода його, — сказав дядько Захар, — доживатиме останнє літо до буслового суду. Улелек, кажуть, — лише одна пара на все життя. І якщо хтось із них після літа зостається сам, його у вирій не пускають.

 

* * *

 

Є на горбку в Обирках кругленьке маленьке болітце, що наповнюється водою, лише колитануть сніги. А коли з дерев починає падати листя, воно вщент заповнюється буслами, які злітаються звідусіль. Тут вони проводять “буслів суд” — визначають, кого брати до вирію, а кого ні. Лельо покірно стояв, коли інші лелеки, стукаючи дзьобами, підкидали його крилами. Щоразу їхні удари були дедалі відчутніші, й зрештою він упав, забитий до смерті. Не може летіти до вирію той, хто не вберіг свою пару. Такий суворий буслів суд.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
10.09.2013 Проза / Оповідання
КОЛИ НА ВЕРБІ ВИШНІ ВИРОСТУТЬ…
12.09.2013 Проза / Оповідання
ЯКА КРАСА!
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Буслів суд
10.09.2013
БАЙКА ПРО РИБУ В БОЛОТІ
10.09.2013
КОЛОРАДСЬКИЙ ЖУК
11.09.2013
БУСЛІВ СУД
13.09.2013
РЕМОНТ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 179  Коментарів: 5
Тематика: Проза, оповідання, лелеки, гніздо, велика буря, блискавка, бусел, пташенята, пара, суд
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.09.2013 12:38  © ... для Тетяна Белімова 

Така легенда. Її розповів мені дід 1913 року народження. Болітце, де восени збираються буслі існує й нині, щоправда мертвих лелек за останні кілька років я там не бачив. А от те, що у лелек одна пара на все життя теж факт доволі відомий. Хоча в цьому переказі більше символізму і народної філософії, на мій погляд. 

 11.09.2013 22:11  Марієчка Коваль 

жах жаль як.
Гарно описано. 

 11.09.2013 22:08  Марієчка Коваль для Юрій Шеляженко 

)таке 

 11.09.2013 20:38  Юрій Шеляженко для © ... 

Природа жорстока до покірних істот, навіть якщо у них є крила. Від себе не улетіти. 

 11.09.2013 01:28  Тетяна Белімова для © ... 

Сумно стало... Невже й справді існує такий звичай у них? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
18.09.2013 © Тетяна Белімова
07.02.2014 © Суворий
26.11.2011 © Микола Щасливий
20.01.2011 © Михайло Трайста
09.12.2010 © Тундра
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
букет из ромашек от топфло
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди