10.09.2013 15:28
лише 18+
199
    
  6 | 6  
 © Ірина Червінська-Мандич

Лід

Льоду холодного ти накришив повну чашу по вінця сьогодні. 

Їж! Замерзай! Пробирається холодом серце, німіють вуста. 

Нащо теплом проганяв осінь, кваплячись витекти напередодні 

Річкою з диких джерел мого жару і зникнути десь у безодні? 

Хутко рвонув, наче вітер. Займуться, як сіно, я думала, сподні. 

Шкода. Та ніч, що дарована небом, була не така, не проста. 


Ти шолудивим собакою, хвіст підібгавши утік, як з вольера, 

Потім на місяць тихенько і жалібно вив. Не дістав до небес! 

Здалеку байдуже зорі дивились виставу з нічного партера, 

Дивний сюжет, наче взятий з класичних комедій самого Мольєра. 

Мертво стояла на коврику з листя ні жінка твоя, ні химера, 

Наче сміття, розгортала все сказане. Я ненавиджу тебе!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.09.2013 01:36  Наталія Сидорак => © 

Текст класний) Але залишився осад "горечи" аж у мене...)

 10.09.2013 19:36  Ірина Затинейко-Михалевич 

гарно описані "гарно-негарні" почуття...

 10.09.2013 18:48  Тадм 

гарно

 10.09.2013 16:15  Деркач Олександр => © 

Гарно, сподобалось

 10.09.2013 12:59  Володимир Пірнач => © 

Класно!
Плюсую.

 10.09.2013 12:48  Недрукована => © 

Крутий текст

 10.09.2013 12:43  Світлана Рачинська => © 

Постановка вражає. Зізнання креше лід. Ще ніколи ненависть не була такою гарячою.
Дуже і дуже класно.