11.09.2013 10:40
для всіх
204
    
  6 | 6  
 © Наталка Янушевич

Хімія

Ці сходи – униз,

Таким безконечним віялом.

Вузенький карниз,

Тож треба вперед іти.

Кудись від біди…

Усі циферблати звірено:

Ступити туди

Чи все-таки відійти?

Он в’ється стебло.

І всотує всоте сонце.

А сік у стеблі,

Прозорий і теплий сік,

Він, чуєш, живий,

Хоч трохи густий і сонний.

Він знає тебе

І жити тобі прорік.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.09.2013 09:07  Тадм 

гарно!

 12.09.2013 08:14  Деркач Олександр 

Сподобалось...

 11.09.2013 20:21  © ... => Наталія Сидорак 

Вдячна Вам вельми.

 11.09.2013 20:20  © ... => Тетяна Чорновіл 

Спасибі, що зрозуміли вірш.

 11.09.2013 16:21  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш болючий, драматичний! Нехай Господь дасть сили ЛГ збороти біду і піднятися сходами вгору!

 11.09.2013 15:03  Наталія Сидорак => © 

філософський твір... дорога не завжди широка... і не завжди вверх... але це не привід не йти далі

 11.09.2013 14:55  © ... => Світлана Рачинська 

Спасибі за увагу до твору.

 11.09.2013 14:33  99,9 по фаренгейту => © 

"прозорий, теплий сік, стебло і сонце" - напомнило вкус текилы:=)

 11.09.2013 09:02  Світлана Рачинська => © 

З глибоким змістом. Початок - сумний... Останній рядок - дає надію.
Супер+