Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.09.2013 17:34Роман
Про щастя  Про кохання  Про Київ  Про зраду  
Київ - крапка - юа
80000
Для дорослих (18+)
© Тетяна Белімова

Київ - крапка - юа

Розділ тридцять третій

уривок

Тетяна Белімова
Опубліковано 11.09.2013 / 18995

«Я забуду тебе. Забуду, коли листя опадатиме з дерев, і осіння пустка сторожко, крадькома гулятиме порожніми дворами, драною кішкою перебігаючи крізь вулиці — арки і проходи між будинками — пішохідні переходи — безлюдні завулки — шумні проспекти. І коли останній листочок злетить з останнього дерева мого міста, я забуду тебе. Я забуду тебе назавжди. Остаточно. До безпам’ятства. До деструктивної амнезії. До повного склерозу. Ось як я тебе забуду!

Спершу я забуду твої губи, які так ніжно, так жадібно, так гаряче торкалися до мене. А потім я забуду твоє волосся, яке так легко, так звично, так природно лягало під мою руку. А насамкінець я забуду твої очі, які промовляли без слів, так відверто, так спокусливо, так виразно. Назавжди забуду всього тебе з усіма потаємними місцинками твого єства!

Я забуватиму про тебе зранку. Я не згадуватиму про тебе вдень. Я не пам’ятатиму про тебе ввечері. Я не дивитимуся снів про тебе. Я вчитимуся забувати тебе, ніби виконуватиму марудну й одноманітну фізичну вправу.

Я забуватиму тебе, коли сміятимусь над жартами і коли плакатиму від нестерпності буття, коли буду у веселій і галасливій компанії і коли буду самотньо тулитися в куточку дивана; коли працюватиму й коли відпочиватиму. Я забуватиму тебе повільно й поступово, крок за кроком занурюючись у непам’ять, а іноді забуватиму тебе стрімко й уривчасто, ніби падаючи в бездонне провалля чорної порожнечі.

І одного разу (може, на це навіть піде не один рік) я забуду тебе аж так, що сила земного тяжіння вже не матиме наді мною влади… І я стану вільна. Остаточно вільна. Вільна від тебе…

І навіть якщо це все не подіє й не допоможе забути тебе, я все одно забуду тебе!

Я могла написати тобі листа й скинути його електронкою (скажімо, з чужого комп’ютера, з чужої адреси, від чужого імені), я могла б подзвонити тобі на твій засекречений, але знаний мені (до кожної окремої цифри!) номер, я могла прийти, аби попрощатися. Але я не написала, не подзвонила і не прийшла. Навіщо? Що б це змінило у нашій конкретній ситуації? Що б дало тобі? Що б внесло в мою долю?

І тоді я вирішила забути тебе. Я не проходила вулицями наших маршрутів, я старанно обминала (до заплющених очей!) ту станцію в метро (ту саму, на якій ми познайомилися), я не читала твоїх віршів (особливо отой, про спалену фортецю, що ніби стоїть і тримає оборону, але це — лише видимість, омана, бо всередині її давно випалило всепожираюче полум’я любові!), я не згадувала твій голос, я не дивилися на небо (бо там літаки і парашутисти), я не шукала на карті Сінгапур, я не уявляла твоєї зовнішності, я не озиралася на псів певної породи, я не знайомилася з помічниками депутатів (навіть, якщо це були жінки!), і з народними депутатами я теж не знайомилася, я не заходила на твою сторінку. Я не робила цього всього з дуже простих й егоїстичних причин — аби не відчувати болю, пекучого й гострого, а іноді важкого й тупого, який часом роздирав мене навпіл, інколи одноманітного й нестерпного, як стоматологічний бур…

Якщо душа не плоть, чому вона болить? Чому її можна поранити, якщо вона не тілесна, не матеріальна, не фізична?

Знаєш, я інколи думаю, як добре, що ти — у Сінгапурі, до якого не дійти, не добігти, не докричатися… Ні, справді, як все-таки добре, що ти в Сінгапурі! Сінгапур — це так далеко, майже як інша планета! І це чудово! А то раптом мені дуже-дуже захотілось би (до божевільного блиску в очах!) побачити тебе? Що б мене тоді стримало? А так — у Сінгапурі… І все…"

Київ Січень - Жовтень 2012
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.09.2013 Проза / Роман
Київ - крапка - юа (Розділ двадцять восьмий)
17.09.2013 Події / Культурна подія
Моя перша автограф-сесія
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
Роман Про зраду
11.01.2014 © Сорок Восьмий
Альцгеймерова соната (ІІ)
11.09.2013
Київ - крапка - юа (Розділ тридцять третій)
27.03.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава шоста)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 8 (8+0+0+0+0)
Переглядів: 644  Коментарів: 11
Тематика: Проза, роман, Сінгапур, вільна, я забуватиму, бездонне провалля, Київua, депутат
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.01.2014 20:39  © ... для Маріанна 

І вам дякую, Маріанно!
Дуже приємно!))) 

 12.01.2014 13:11  Маріанна для © ... 

Прочитала Вашу книжку цілком. Ви пишете так емоційно! Відчувається біль героїні. А цей уривок особливий.
Дякую за цікаву історію! 

 26.09.2013 13:23  Якобчук Павло для © ... 

Вже замовив. Чудово 

 12.09.2013 13:07  © ... для Юрій Шеляженко 

Дякую, Юрію, за гарні слова! Хочу тільки відзначити, що це не моя історія))) Тут нема автобіографізму. Автобіографічні твори, звісно, є. Наприклад, "Віта - життя", новела, тут надрукована. 

 12.09.2013 13:03  © ... для іміз 

Дякую, Ірусь!)) 

 12.09.2013 13:02  © ... для Олена Вишневська 

Дякую, Оленко!)) 

 12.09.2013 10:06  Олена Вишневська 

Таню, з нетерпінням чекаю, коли потраплю у книгарню і триматиму в руках Ваш роман.
В передчутті насолоди :)
Вітаю! 

 12.09.2013 09:02  іміз 

вишукані методи забуття ...повільні...аби смакувати ними??? чи повільно, аби ефект був сильнішим у "стиранні з памяті"...читала вже не один раз цей розділ...мабуть, багатьом знайомий біль забування... тут автор зуміла словами напруженими вирвати кавалок того нестерпного забування...дякую, Тетянко за можливість повторного прочитання...але скоро читатиму Тебе зі справжніх пахучих аркушиків))))...мррр.... 

 11.09.2013 20:29  Юрій Шеляженко для © ... 

Мені здається, що душа ніколи не болить, але щаслива переживати твій біль разом з тілом, щоб тобі стало легше. Для того ж, щоб забути старе, найкраще - творити нове, і авторові це вдалося. 

 11.09.2013 17:31  © ... для СвітЛана 

це не сила волі... скоріше, фрейм - суспільна рамка, у якій треба себе тримати)))) якось так...
дякую, Світланко! 

 11.09.2013 17:28  СвітЛана для © ... 

Хотіла б і я таку силу волі...Особливо близьке бажання героїні. Без сумніву, ти мене ВРАЗИЛА) Хоча, я була готова до цього.)) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +7
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +51
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди