15.09.2013 01:35
для всіх
231
    
  4 | 4  
 © Зельд

ПЕРЕКЛИЧКА

Зоріє вечір , нітиться скорбота,

Очима блимає в саду з гілляки сич,

Скрип журавля і річка, що з болота,

Бере початок і втікає в ніч.


Так і мені б розвіятись у часі,

Сховатися, розтанути в пітьмі,

Хай клацають зубами хижі пасті,

Нехай сичами виють на гіллі.


Нехай ревуть, як ті воли голодні,

Кнутом і пряником не підкорити всіх!

А я вже знаю, як живіт судомить,

І як кнутами крешуть по спині.


Я так полину, ніби вітер в полі,

Пройду крізь пальці, як розталий сніг,

Ви не ловіть мене на кожнім слові,

То ж кнут - по вашому, по нашому - батіг.


Отак й мені би, як роса на сонці,

Пропасти, а чи знидіти в імлі,

Щоби колись з`явитися в віконці

І посміхнутися Вкраїні - не Москві.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.09.2013 16:12  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже сподобалось! Справді, патріотично!
Чудова поезія!
У першому рядку другої строфи зайвих два склади. Напишіть щось на зразок "Так і мені б розвіятись у часі" ))

 15.09.2013 10:51  Дебелий Леонід Семенович... => © 

Отак би й мені хотілося! Поділяю!

 15.09.2013 10:39  Тадм 

глибоко, емоційно. чіпляє

 14.09.2013 22:10  Світлана Рачинська => © 

Сильний патріотичний вірш. Як ознака достойної людини. Дуже сподобався!