Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.09.2013 10:51Оповідання
Фантастика  Для дорослих  Про землю  Про час  
102000
Без обмежень
© Арсеній Троян

Марево

Арсеній Троян
Опубліковано 23.09.2013 / 19216

Ми йшли вже добрих три години, але ліс не закінчувався. Наш провідник мав вивести нас у селище, але на сотні кілометрів довкола лиш рідкі чагарники, з плантаціями кущів і острівцями болотяного багна. Як це могло статись, адже… — говорить хтось, крутячи карту в руках.

Навколо лиш туман — густий і холодний. Я намагаюсь порівняти його з молоком, болюче згадуючи домівку.

— Егегегей! — лине лісом.

Чи владні ми підкорити природу? Чи владна природа підкорити нас? Можливо ми марно тішимо себе титулом «царів природи», адже ми лише чергові динозаври, про які Планета скоро навіть не згадає. У селі в бабусі була корова, і я досі пам’ятаю те молоко, такого не купиш в жодному магазині.

Ранок. Туман стелиться низько над болотом, у якому бродять довгі силуети.

— Егегегей! Чи є тут хтось?

Я сам посеред хащів верболозу. Високо над головою кружляє якийсь птах, вітер стиха куйовдить сіру гладь озерці між купинами. Я вдивляюсь сіре скло води і бачу, як велетенські хмарочоси заростають диким виноградом, як у велетенських супермаркетах від дощу ховається сім’я оленів, а ексклюзивні іномарки мчаться стрімкою течією прямо до водоспаду.

— Ага, ось ти де, — говорить Ігор, жадібно допиваючи решту води з фляжки. — Зараз збираємо речі і йдемо за течією, давай швидше, бо темніє.

— За нами обов’язково когось вишлють. Не може бути, щоб нас тут так залишили, — майже зривається на плач Катька.

— А знаєте, що я думаю? — озивається Саньок з намету. — Телефон тут має ловити, просто треба піднятись вище.

— Я додому хочу! — скиглить Катька. — Я в душ хочу! Я хочу ходити в магазини і сидіти в Інтернеті.

— Дааа, в нас води немає, а ти … — сміється Ігор, — хіба сучасна людина не може вижити без Інтернету?

Людина не може вижити, думаю я, з Інтернетом чи без.

При місячному сяйві видно як на купині сидить якась тварина, можливо заєць. Тікаючи від хижака, він забрів в болото. Для нього смертельні трясовини — рідна оселя, куди він забіг перепочити, і зараз повернеться в ліс будь-якої із відомою йому доріг.

Тепле, густе молоко заливає помережаний зеленими острівцями ґрунт, ліс і болото піднімаються і линуть прямо до зірок.

— Ааааа … не підходьте. Біжіть у ліс, знайдіть довгу гілку… Ні, не треба! Назад! Яка ж холодна вода! Ось візьміть мій телефон, бо намокне. Ну давайте… чого ви…

Ви точно знаєте, де закінчується ваше місто. А чи знаєте ви, де закінчується космос?

Ранок. На краю лісу чорніє кількаметровий чорний предмет, гордий, як дуби в лісі, холодний, як вода в річці і блискучий, як зірки в небі.

— Васіліч, ти чув тут, що тут в том годє група туристів втонула? — говорить Степан Степанович, обережно ступаючи в грузьке багно.

— Нє, не чув. — каже Васіліч. — Ти ж знаєш, я в том году всеньке літо на стройкі, голови не піднімав.

Вони пройшли ще з кілометр, Васіліч трохи загруз в трясовині, але в нагоді стала рушниця. Уже на сухому острівцю, злий і мокрий Васіліч запитав:

— Ну і якого ти мене сюди завів, Сусанін?

— Та я хотів тобі показать те місце, де туристи втонули, — почав виправдовуватися Степан Степанович.

— На який вони мені здались! — злився Васіліч. — Ми на охоту пришли чи мєстами бойової слави гуляти?

Степан Степанович махнув рукою, поліз у кишеню за «Космосом», але завмер та сплеснув руками:

— Йось твою в дріт! Ми ж не туди пішли. Он просіку видно, а нам в сторону вирубки треба!

— Тьху ти, як ти міг серед цих трьох берьоз заблудитись! — сичав Васіліч.

Через хвилин двадцять ходу вони зупинились:

— Ну ось тут, — сказав Степан Степанович.

— Шо?

— Туристи втонули.

— Нє, ружжо я для красоти взяв, видать, — зітхнув Васіліч.

Степан Степанович запалив сигарету і став озиратись:

— А може і не тут…

— Дааа, — озвався Васіліч. — Попадеш у таке місце — і сліду не залишиться.

Харків осінь
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.07.2013 Проза / Новела
Лагідність і гармонія. І ніжність. І лагідність
15.10.2013 Публіцистика / Політика та суспільство
Про необхідність «зла»
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Дарія Китайгородська / Нарис
Червоно-біле серце Сакартвело
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
Оповідання Про час
17.10.2013 © Ірина Червінська-Мандич
Завіса часу (частина 1)
23.09.2013
Марево
21.05.2013 © Музичка Ольга-Леля
Тролейбус №9
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.83 (МАКС. 5) Голосів: 12 (10+2+0+0+0)
Переглядів: 178  Коментарів: 5
Тематика: Проза, оповідання, провідник, туман, ліс, група туристів, трясовина
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.09.2013 11:03  Тетяна Белімова для © ... 

Нормально. Може бути. Мені твір видався цілісним, але початок ніби дійсно трохи обірваний. Але ж ви пояснили, що такою була художня настанова. 

 24.09.2013 09:23  © ... для Володимир Пірнач 

не страшно) 

 24.09.2013 09:21  © ... для Марієчка Коваль 

Цей твір складніший. Та щодо неповності ви помиляєтесь, я навмисно дав лише натяки на події, щоб було цікавіше читати. Бачу не зрозуміли 

 23.09.2013 23:42  Марієчка Коваль 

то я, чи Васіліч такий тупак, що туда поліз. Бувають любопитні такі. подобається, як ви пишете. запам ятала про пожежу твір. Цей слабший. І певно, неповний. 

 23.09.2013 11:48  Володимир Пірнач 

Цікавий текст, але лишається відчуття, що щось важливе упустив коли читав.. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +85
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди