Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.05.2010 16:15Нарис
Для студентів  Для коханої [для коханого]  Для дорослих  Про місто  Про любов  Про кохання  Про життя  
30000
© Ліліана Філіпчук

Маршрутка

Цього разу маршрутка була переповнена. Я стояла біля водія і дивилася на його руки. Люди притиснули мене до перил, штовхаючись. Їхні мокрі пики втулялися мені в спину, але я не зважала. Обличчя у водія було чутливе і ніжне, от тільки ховалося між скуйовдженим чорним волоссям і геть недоглянутою бородою. Він дивився на дорогу, а не на мене, але його погляд був настільки порожнім, ніби в його очах зачаїлися два довгі-довгі тунелі метро, а не чорні зіниці. Тотальне зациклення на своїх думках.  

Вже не вперше я бачу його… Не раз довго стояла під дощем посеред калюжі, сліпо вірячи, що зараз під’їде його маршрутка. Коли він довго не приїжджав, я сварилася сама на себе: «Ти дурепа! Маленька дівчинка з душею вірного песика!». Але все одно залишалася стояти на зупинці під дощем і без парасольки, чекаючи на нього.  

Зупинка. Не моя. Люди трохи повиходили, і з’явилися вільні місця. Я, як завжди, вмостилася біля вікна, дихала на скло і щось собі малювала… 

Знаєте, а життя схоже на поїздку в маршрутці! Коли ти заходиш, там вже є люди, що зайшли на попередніх зупинках, коли виходиш, хтось з них їде далі. Під час руху заходять ще декілька пасажирів. Буває так, що місце біля тебе залишається вільним. Іноді його займають випадкові люди, а іноді на цьому місці трапляються пасажири, які їдуть з нами до кінцевої, навіть якщо їм в інший бік. Коли всі місця зайняті, ми змушені стояти. Інколи ми з власної волі віддаємо своє місце іншому. Є й такі пасажири, що сподіваються проїхати «зайцем» Їх під час поїздки тривожить лише страх, вони думають лиш про те, як вдало вийти.  

Тільки не так все просто у житті. Поїздка у громадському транспорті не варта багатьох зусиль, а життя коштує далеко не півтори гривні… 

Наступна зупинка моя. Потай спостерігаю за водієм. Навіщо? Хочу, щоб він залишив відбиток у моїй пам’яті. Раптом в мене з’явилася цілком божевільна ідея: залишити для нього послання на вікні. Хотілося написати щось розумне і цікаве, але не вийшло. Пальці, мовби самі по собі, вивели на склі: «Завжди». Якось по-маніяцьки.  

Коли я розраховувалася за поїзд, подивилася йому в очі. Дивно, він подивився не на гроші, а в мої очі. Щось ворухнулося там… чи ні? Маленький електричний шок пробіг крізь наші пальці. Коротка мить, яка випадає з часу. 

Виходжу з маршрутки. 

Рівне Березень 2010
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
06.05.2010 Проза / Нарис
Прокидаючись з тобою
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.02.2017 © Іда Морлен / Мініатюра
Перша любов: спогади
20.02.2017 © Ірина Мельничин / Мініатюра
П`янка сонливість
18.02.2017 © Меньшов Олександр / Повість
Пройти лабіринт (Глава 41 - 43)
18.02.2017 © Маріанна / Мініатюра
Весна
17.02.2017 © Сліпокоєнко Роман / Казка
Егоїстичне кактусеня
Нарис Про життя
20.06.2010 © Трамонтана
Сонце повільно сідало за обрій
08.05.2010
Маршрутка
03.04.2010 © SASHA ROSSI
Уривок з книги "Не вірю в любов або почнемо з початку"
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 1030  Коментарів: 8
Тематика: Нарис, маршрутка, кохання, місто
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.03.2013 01:29  Каранда Галина для © ... 
 11.06.2012 17:39  © ... для Тетяна Белімова 

Щиро вдячна! 

 11.06.2012 17:39  © ... для Каранда Галина 

=) Про це я десь теж прочитала, ідея зачепила. От і написала шось таке... Дякую Вам! 

 09.01.2012 01:19  Тетяна Белімова 

Ви пишете дуже гарно! Ваші твори хочеться читати. Не припиняйте в жодному разі - у Вас талант. 

 09.01.2012 01:06  Каранда Галина 

порівняння життя з маршруткою просто геніальне... і чому воно мені ніколи в голову не приходило?... наче ж так просто.... автор дійсно дуже сильний! 

 13.06.2010 18:54  Трамонтана 

Дякую. Дуже сподобалось. 

 09.05.2010 17:57  Ліліана Філіпчук для Кішка 

Дякую!
Ніколи ще не читала Євгенію Кононенко.Дуже рада, що тобі сподобалося! =) 

 08.05.2010 17:28  Кішка 

Класно!!!! Чимось нагадує манеру письма Євгенії Кононенко - просто і невимушено, але до бісиків геніально =))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
29.12.2016 © Каранда Галина
З Днем народження, Портале! +48
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +41
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +149
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +58
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
10.07.2013 © Ірина Затинейко-Михалевич
10.05.2012 © Людмила Бойко
20.03.2015 © Вікторія Легль
21.02.2017 © Іда Морлен
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди