Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.05.2010 17:08Оповідання
Для дорослих  Про життя  
40000
© Тетяна Чорновіл

ЗЛОДЮГА

Тетяна Чорновіл
Опубліковано 11.05.2010 / 1945

Ту страшну ніч старий Петро ще й досі згадує до найменших подробиць. Ще за дня сильно наробився, бо зносив дрібну картоплю в яму. Як на зло з неба сіяла холодна осіння мжичка, але він таки напосівся закінчити справу. А тоді звісно, як воно: поки попорав порося, козу, курей, то й темніти стало. 

Хата зустріла холодно та неприязно. Звісно, нема кому ні протопити, ні сяку-таку вечерю зварити для старого, який забарився за роботою. Уже сім років, одколи баби не стало, Петро сам себе обходить. Син жонатий кликав до міста жити, та як же покинеш хазяйство, хату... Балакають по селу, що в тій хаті Петрові нема до кого й обізватися. Як це? А Сплюх? Приніс його якось від кума ще маленьким у кишені. Такого собі кумедного котика – весь чорний як сажа, а вуса та борідка білі. З тих пір і живуть удвох . Петро з ним говорить, а кіт дрімає. Тому й прозвав Сплюхом. А що вже розумна тварина, а чесна! Петро голову дає навідсіч, що на стіл не полізе і нічого без дозволу не потягне. Чекає, коли йому в блюдко насиплють . А як увечері Петро доїть козу, то сидить на порозі й дожидається тепленького молочка. 

Того вечора, правда, десь забарився Сплюх. Не було, коли Петро козу видоїв, не зайшов до хати, коли дровця вносив, лежанку топив та варив бараболю в чавунчику . Бо на зло ще й газ закінчився у балоні. Льонька газовщик обіцяв та так і не привіз. Сяк-так повечеряв Петро та сметанкою закусив, що з неділі у банці лишилася. Ліжко розстеляти не став, вмостився на гарячій лежанці. А хатні та сінешні двері лишив трохи відхиленими. Щоб Сплюх зміг зайти... Задрімалося само собою. 

– Коли довго Сплюха не буде, то все тепло надвір видме, – снували поміж сном думки у голові старого. 

– Сусідка баба Марта вмерла б, якби не позачинялася на ніч на сім засовів. Боїться, що хтось її пенсію вкраде.  

– Але хто ж знає, приміром, що я гроші ховаю у глечику в комірчині?.. Ніхто. Хіба що Льонька, бо діставав при ньому якось, щоб заплатити за балона. Та Льонька не зачепить... І нікому не скаже... 

Далі Петрові приверзлася ціла гора дрібненької картоплі. Він перебирав іі, але чомусь знав, що клята картопля йому сниться. 

– Бараболя сниться до сварки. Хоч нема з ким сваритися. – відмітив про себе. 

Та раптом до вух донеслося оте страшне “стук... стук ... стук...”. Враз старечий сон похапцем скотився з лежанки і забився в темний куток. Петро лежав з широко розплющеними у ніч очима та з переляку ніяк не міг оговтатися. 

– Стук... стук... стук... – продовжувало вистукувати по підлозі, неначе в темній хаті хтось ступав кованими чобітьми. 

– Злодюга !!! – занімів від страху старий, – І чого я тільки дверей не запер!  

– Стук... стук... стук... – ковані чоботи сторожко звернули у бік комірчини. 

– Льонька!!! Тільки він знав про сховані гроші! А я думав, він людина! Нікому не можна вірити... 

Чоботи тим часом якось нерішуче затупцяли біля порога. Старий сам не знає, як насмілився. Хутко, як парубок, зіскочив з лежанки до дверей і полапки знайшов вимикача : 

– Клац!!! ??? 

Льоньки не було. Натомість біля дверей комірчини вовтузилось щось чорне. 

– Сплюх! Що це з тобою?!! 

А кіт справді попав у біду. Коли старий заснув, він зайшов до хати, заліз на стіл і повечеряв сметаною в банці. Але голова назад не вилазила. Перелякана тварина зіскочила з столу, і ходила по темній кімнаті. Важка банка хилила бідну котячу голову донизу: “ Стук... стук... стук...”.  

Петро звільнив Сплюха і задав йому прочуханки. Та скоро пересердився, налив у блюдко молока. Кіт вихлебтав смакоту та заходився старанно умивати свою білу борідку. 

– Ти ба! – дивувався старий, дивлячись, як злодюга ворушить вусами, – підказувала ж мені доля цими білими плямами, що котяра може красти сметану. А я, дурний, не здогадався... 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.05.2010 Поезії / Пісня
ПІСЕНЬКА ВЕСЕЛИХ КОНВАЛІЙ
20.05.2010 Поезії / Вірш
ВИБРАЛАСЯ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
ПРОЗА
08.05.2010
Думки старого годинника
11.05.2010
ЗЛОДЮГА
23.08.2010
ЕКСКУРСІЯ ДО СТОЛИЦІ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 827  Коментарів: 4
Тематика: Оповідання, злодюга, про життя
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.09.2013 20:02  © ... для Зельд 

Дякую! Рада, що сподобалось оповідання! Так, сумно... А історію з котом описала реальну! ))))) 

 28.09.2013 19:20  Зельд для © ... 

Сумна старість.., добре як ще здоров`я клаптик є... 

 24.02.2012 19:48  © ... для Каранда Галина 

А це ні в якому разі не смішне оповідання. Просто опис життя старої самотньої людини, для якої кіт став рідною істотою! Таких людей багато насправді! 

 24.02.2012 19:25  Каранда Галина для © ... 

страшно, коли немає до кого обізватися в хаті... і навіть кіт, що застряг у банці, не робить це оповідання смішним... сумно... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
03.12.2011 © Т.Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди