Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.10.2013 01:05Новела
Для дорослих  Про життя  
Рейтинг: 5 | 6 гол.
Без обмежень
© Бойчук Оля

Тебе це може вбити...

Бойчук Оля
Опубліковано 04.10.2013 / 19469

Вітряно… Сонячно... Часом буває хмарно в тім житті. 

А їй ба́йдуже,  як воно і що кажуть люди. Їй добре з самою собою. Їй тепло в будь-яку пору у зеленій шерстяній хустині, у дивних  засмальцьованих штанях, ла́таному кожусі. Лише гольф  або сорочка під кожухом вказують на Любчин сьогоднішній настрій.

    -       Цьоцю, а ви будете хреснов для мої дитинки? Ви моя хресна, і до свої дитини візьму вас хреснов. Гей, та  лише ви одна мені поможите з дитинов. Я  ніц не знаю і не вмію. А ви лікарка, та й он кілько дітей виняньчили. Навчите мене пеленати, годувати, пісень співати. Я ж ніц не вмію. Ото вже буду мати втіху, ото вже м випросила в Бога!

    -       Любцю, та послухай ти мене. Вкотре кажу, не можна тобі народжувати. Ти хвора. …

     -      Та де там хора, я лічиласі! Знаєте, цьоцю….

      Сіла собі звично на поріг старої літньої кухні, опершись на одвірок, руками обгорнула коліна і полилась душа у сотні типових слів, повторюваних фраз. Ні руки, ні зігнута постать не виказували емоцій, лише погляд блукав десь між голубооких хмар, випалював дірку у дерев"янім порозі або ховався під заплющені повіки.

      Любка вкотре за день розказала про свої болячки, походеньки. Їй до біса була твереза правда про її шизофренію, перенесений сифіліс, про випадкових чоловіків, про співмешканця - злодія, хворого на туберкульоз.  Слабоумство її втішало – завжди може поговорити з собою, пожартувати, придумати чи додумати якусь новину і пустити пліткою по селу, аби не скучно сусідам жилося. Бо їй жилося далеко не скучно – часто бита була братами, а куди подітися – одна хата на всіх, кожному по кімнаті і ліжку. А ще двійко дітей братових, котрим скипа́рити щось треба, аби з голоду не вмерли, а ще господарочка. Трудилася, бідолашна.

А що чоловіків любила, то вже не забереш. Мала колись нормального, здорового і газдовитого. Весілля було. Жили на славу. Поки не завагітніла. Поки не сказали їй після пологів, що дитина мертвою родилася.  Не було тоді ради і спокою не було. Ходила днями і ночами, кричала, вила, стогнала по селу. Дерла на собі одяг і волосся. Втікала з психлікарні і вдавала, що здорова. Та хвороба поверталася, тягнула за собою інші. І багато часу минуло, коли тітка привезла її до села. Чоловік давно втік кращої долі шукати. Брати вбивали час і роки на заробітки і пропивання заробленого.

А Люба продовжувала жити, ніби й нічого не змінилося…

     -      От послухай мене стару, дитино. На треба тобі того, не треба. Лікарі що казали? Ти ж чула сама, що плід не розвивається, треба перервати вагітність. Тебе це може вбити

      -       Нє, цьоцю. Не поїду, нігде не поїду, ні з ким. Цього разу ви мене не заставите! Аво тогди  виносила дитину, родила, а вони сказали що мертве  сі родило. Я аж з розуму зійшла.Тепер роджу і виходжу, хай то буде слабе, чи навіть чорт, але то буде моє і я вибавлю!


                                          *            *                *


     -      А шо, цьоцю, добре ви мені казали. Послухала я вас. Поїхала  на чистку. Коли? Ади вчора. 300 гривнів заплатила тета. І ще лікарства якісь  на 300 гривнів купила. Та де бесплатно! Не хтіли спочатку ложити в лікарню, до області відправляли. А коли тета сказали, що відмовляєсі від бесплатного, то бігом положили і всьо зробили.

     -      Любцю, а тета казала лікарям, аби перев"язали дещо після цих родів?

     -      Та казала. А вони не хтіли. Бо то операція, а на операцію гроший треба. Махнули руков і пішли. Та й я пішла. А ще цьоцю, скажіть мені: я  не помішаюсі, як тогди? Бо ходила до хлопців, та тих що папіроси їм колись купувала і горівку, та й спала деколи там з ними, то вони  з мене сміют сі.  Кажут, що з розуму скоро зійду і знов буду по селі причиннов ходити. Хіба то правда, цьоцю? Я вже таблєтки не п"ю від астми, як ви казали, і ади не душит мене.  Я вже ніц пити не буду, бо таки хочу родити собі дитину. Виздоровію і вроджу. Видите, як воно є…


   Задумалась. Посміхнулась кутиком пошерхлих уст, поправила пучок зібраного на потилиці волосся під хустиною і пішла селом. Сама, але не самотня… Зі своїм щастям і мрією, котру уже ніщо не  зможе вбити…

липень 2013
02.11.2013 Поезії / Вірш
Вірш "У молитві..." | Бреславська Оля
Попередня публікація: 03.10.2013 Поезії / Ліричний вірш
Вірш "Безумний літній вечір" | Бреславська Оля
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
20.10.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Метод Карнегі
20.10.2018 © Дарія Китайгородська / Оповідання
Секретний інгредієнт
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
Новела Про життя
12.02.2014
І ніхто не згадав
04.10.2013
Тебе це може вбити...
25.09.2013 © Шкромида Іванна
На межі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6
Переглядів: 233  Коментарів: 14
Тематика: Проза, новела, хресна, болячки, слабоумство, хвороба, лікар, щастя
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.10.2013 15:50  Ірина Затинейко-Миха... => © 

тема мені дуже близька...до болю...http://probapera.org/publication/13/13000/zahublena-v-svojij-svidomosti.html 

 04.10.2013 15:41  © ... => Тетяна Ільніцька 

Неа, не буду писати. Чесно, там все дуже "сумно"...
Тому й сказала тобі ,як професіоналу. А вже потім побачу чи я абсолютно нічого не тямлю в літературі, чи все-таки твір має свого особливого читача і я просто не в тій категорії))) 

 04.10.2013 15:31  Тетяна Ільніцька => © 

Сонце! Не читала ще. Це ж скоро презентація у Києві буде. Не впевнена, що так швидко це зроблю... З об`єктивних причин. Може, спробуєш сама щось написати? 

 04.10.2013 15:28  © ... => Тетяна Ільніцька 

Так, ти права.Дякую.
Не в тему зараз, але хотілося б якось прочитати твою неупереджену рецензію на "Крамницю щастя"))) Серйозно! Просто я попала в категорію читачів ,яким вона далеко не до вподоби))) Навіть Гербіш я б уже ще раз прочитала))) 

 04.10.2013 15:24  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Віриш, я не знаю як це вийшло. Писалось як спогад, як власне бачення ситуації, котрою колись перейнялась. Кожен твір викладаю тут з певним острахом, бо ніколи не можу передбачити реакцію читачів. А тут на тобі - такі відгуки. Це приємно, навіть якось розчулило мене дуже...не знаю...просто написалось без жодного наміру на результат. Дякую ще раз! 

 04.10.2013 15:21  Тетяна Ільніцька => © 

Дякую. Олю! Стараюся відмежовуватися від особистого й розглядати твір неупереджено)))
Про реакцію? Так, її важко передбачити. Але всім подобатися (у творчості) неможливо))). Так що не думай про це. Втілення ідеї, задум - ось завдання митця слова))) 

 04.10.2013 15:19  Ірина Затинейко-Миха... => © 

я сприйняла емоційно, а ось інші люди - доволі логічно проаналізували Твій твір. Висновок - до різних типів читачів, з усілякими літературними смаками Ти змогла донести ясність проблеми, яку висвітлюєш у цьому творі. Ще Франко наш славний писав діалектом, згадай лише "Бориславські оповідання", якою колоритною мовою писані - тут Ти також спромоглася діалектною мовою підкреслити образ героїні...усе решту, і дуже влучно сказали вже попередні дописувачі:) 

 04.10.2013 15:18  © ... => Тетяна Ільніцька 

Таню, мені дуже приємно читати твій саме позитивний відгук) Дякую! Бо тоді я переконуюсь, що у мене все вийшло. Ти ж справедливий критик, правда? )))Хоча ніколи не можу передбачити реакцію читачів на твір, бракує певно впевненості))) 

 04.10.2013 15:14  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Тобі, Іринко дякую, що читаєш мої скромні творіння і так чуттєво їх сприймаєш, шукаєш глибину та істинний зміст! 

 04.10.2013 15:13  © ... => Володимир Пірнач 

Дякую, Володь! А це мій спогад з дитинства, коли я жила у селі в бабусі))) 

 04.10.2013 15:07  Марієчка Коваль 

Сильний твір оцей своєю історією, своєрідне бачення відкрите всім потужними словами. Зачепив дуже, класно просто. 

 04.10.2013 13:11  Тетяна Ільніцька => © 

Погляд на інакшого... ЦЕ ТЕ, про що ми всі тут говоримо декілька днів поспіль.
У новелі "Тебе це може вбити" відкривається ще один ракурс маргінесу. Проблема суспільної норми/не-норми, здоров`я/патології... Межа чи умовність. І хто визначає "нормальність".
Болючий твір... Проблений твір...
Олю! Молодець! Все вийшло! Цілісна картина.
Найбільшим плюсом твого твору вважаю відсутність "фізіологічної" зацикленості. Вплив засобом психогологізації. Це набагато важливіше. 

 04.10.2013 13:00  Ірина Затинейко-Миха... 

поки що - один згусток емоцій і переживань..."попустить трохи" і відгукнуся... Олю, дякую Тобі за Твою щиру і справжню творчість! 

 04.10.2013 11:40  Володимир Пірнач => © 

Прекрасний текст.
Дуже багато згадалося із дитинства, коли на все літо їхав жити в село до бабусі.. охі вистачає по Україні таких образів..
Дуже сподобалось.
Плюсую звісно. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
18.10.2018 © Суворий
Рішення по Закарпаттю: Ужгород відходить мадярам, нова назва - Закарпатська Україна (листопад 1938)
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
05.03.2014 © Тетяна Ільніцька
07.02.2014 © Суворий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди