11.05.2010 22:36
-
533
    
  2 | 2  
 © Борода

Дідова наука (віра)

«Що таке віра?» - діда запитав, 

Складали сіно ми на косовиці. 

Дідусьо мій спочатку промовчав, 

Задумавсь і погладив, чось, копицю: 

«О, хлопче, віра - то святе! 

То те, що світом і людьми керує! 

Без віри - то людина пропаде 

І весь свій вік, усе життя змарнує, 

Бо лиш приходим ми в цей грішний світ, 

Лишень рождаємось - як вірити судилось, 

Що завтра сонце стане в цій порі, 

Що дощик впаде, як земля зпостилась. 

що пташка заспіває на вікні, 

Що зацвіте троянда на подвір`ї, 

Що всі страхи будуть лише у сні, 

Що сніг зійде весною на узгір`ї. 

Людина лише вірою й живе 

І в день наступний, і в своє майбутнє 

Ця віра їй добитися зове 

Й зробити щось у своїм житті путнє. 

То віра у батьківськую любов, 

То віра у святі Закони Божі, 

Вона бурлить у тобі, наче кров, 

Підкаже, що робити, хлопче, гоже. 

Найбільше віра, внучку, ожива, 

Коли ти сам її в душі тримаєш, 

Коли усякі новії діла  

Із вірою, що скінчиш, починаєш. 


Отож, онучку, незважай на страх 

І не дивись на всякі перешкоди, 

Спитай у серця свого попервах, 

Бо серденько - то дзвін твого народу! 

Воно підкаже, що робити слід 

І як в собі ту віру укріпити, 

А з вірою і сам гірчак - то мід, 

І нізашО тебе вже не скорити!» 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!