Не маю змоги бачити крізь стіни.
Аби за мить весь простір осягти.
Та маю хист – усім відчути тілом:
Я не самотня в світі самоти.

Не маю щастя Божим днем літати.
Проте душа літає уві сні,
Коли зіркові посмішки строкаті
Вбачають щось знайоме: я чи ні?

Не маю сил не вірити у диво.
Бо всюди я і водночас – ніде.
Бо різнобарвна Всесвіту краплина
У серці плаче, дихає. Веде. Н

Я – Мунка жах та Паваротті голос.
Я – попіл Жанни та дитячий сміх.
Я – та єдина мить, що марить вголос.
І вірить: це не божевілля гріх.

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: Відсутній Переглядів: 379  Коментарів: 1 Тематика: Вірші, реанімація, життя та смерть

28.04.2010 © Стелла Я створюю... Я на папері створюю світи І разом з ними змінююсь неначе. Немов той човник в морі самоти, Що вічність упіймала на гарячім...... >>> 28.04.2010 © Стелла А час спливав 23.04.2010 © Стелла Вершниця