11.10.2013 17:41
Без обмежень
164 views
Rating 5 | 1 users
 © Антоніна Грицаюк

Перекотиполе

Перекотиполе котилось, котилось,

Довго котилось, на мить зупинилось,

На мить зупинилось в чистому полі,

Тепер кругом простір я вже на волі.

З далекого краю вітер повіяв,

Ту мрію про волю миттю розвіяв,

Перекотиполе знов покотилось,

На зеленому лузі воно зупинилось.

Летіла ворона, його підхопила,

У темному лісі кубло намостила.

Начебто високо перекотиполе,

То не життя, а суцільне горе,

З ранку до ночі, чує лиш кар,

Немовби в вогонь підсипає жар.

Така гірка доля у перекотиполя,

Немовби воля, водночас неволя.



м. Славута 



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про природу, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш про старість "Біжать роки" | Антоніна Грицаюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "Блискавка-новина" | Антоніна Грицаюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Антоніна Грицаюк.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.10.2013 17:59  © ... => Тетяна Чорновіл 

А зараз тих ворон хоч гать гати, як казала моя мама! 

 14.10.2013 13:34  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже сподобалось! Ніби народна дума з філософським підтекстом! Особливо про ворону зачепило... 

Публікації автора Антоніна Грицаюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 91 | Знайдено: 546
Автор: Антоніна Грицаюк
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Про долю;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;