Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.10.2013 11:34Мініатюра
Про душу  Про батьків  Про розлуку  Про життя і смерть  
20000
Без обмежень
© Ольга Моцебекер

В каждой строчке жизнь

Души умеют разговаривать без слов...
Ольга Моцебекер
Опубліковано 14.10.2013 / 19739

Он жил, ловил каждое мгновение, радовался лучам солнца, улыбке жены, стуку каблучков маленькой внучки, письмам и звонкам детей, смеху внуков, вкусу черного хлеба и запаху скошенной травы, березкам. Он знал, что у него осталось совсем мало времени: очень скоро он сможет являться своей семье только во снах. Знание, что он приближается к двери, установленной между жизнью и смертью, больше не угнетало его. Он просто ценил каждую минуту, отведенную ему в этом мире: нет, не спешил жить, наоборот, растягивал время и “смаковал, праздновал” жизнь. Жена, дети боролись за него, пытаясь выпросить у судьбы чудо исцеления, а он уже принял решение: да, пора встретиться с сыном и ушедшими в иной мир родными там - за чертой, пора завершить дела, и выпустить наконец-то на свободу свою любовь, которую носил многие годы в душе.


Младшая дочь наблюдала за ним, улыбалась, когда видела, когда он что-то быстро записывал на клочках, попавшейся под руку бумаги. Ольга знала секрет: отец пишет рассказ своей жизни, наблюдала и училась у него радоваться миру. Не так давно они были на приеме у врача. Она помнит, как отец тогда вышел в коридор и сказал: “недолго осталось”. Его взгляд ей запомнился на всю жизнь: это был взгляд ребенка, а не сильного мужчины. Она прочитала во взгляде отца тогда мольбу “спаси”. Поддержка и любовь, молитва – все, что она могла дать. Они стояли с отцом и смотрели друг другу в глаза: без слов разговаривали души. Прошло совсем немного времени, и взгляд отца снова стал уверенным. Он осознал: для любви нет преград между мирами, смерть не убивает любовь - надо только выпустить свою любовь на свободу, чтобы жена, дети, внуки знали, как он их любил. Он был скуп в жизни на слова любви, но теперь пришла пора наверстать упущенное время. С тех пор он изменился, радовался мелочам и важным вещам. Ольга смотрела иногда на отца, как он ест простую пищу, сухарики и восхищается вкусом, и говорила себе: «нужно так жить – в радости. Радоваться жизни, сколько живешь». И этот девиз укреплялся в сознании с каждым днем еще сильнее, поскольку она видела радость, но знала, какую боль терпит тело отца, и какую боль от предстоящего расставания душа…



Однажды, когда Ольга в очередной раз приехала навестить родителей, отец отдал ей рукопись рассказа и стихов, попросил передать копии всем детям и внукам. Дочь держала в руках рукопись, как сокровище. Она понимала: отец старался подготовить не только себя к заключительному экзамену жизни, но и детей к своему уходу, он готов достойно встретиться со смертью. Добравшись вечером домой, она прочла записи, в каждой строчке была ЖИЗНЬ…..

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.10.2013 Проза / Мініатюра
Ниточка жизни
15.10.2013 Поезії / Драматичний вірш
Материнская любовь
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
19.09.2017 © Золотоверх Леся Михайлівна / Миниатюра
Некто
17.09.2017 © Панченко Вадим / Роман
Бог Индерона (Часть первая. Глава 1.3)
17.09.2017 © Панченко Вадим / Роман
Бог Индерона (Часть первая. Глава 1.2)
17.09.2017 © Панченко Вадим / Роман
Бог Индерона (Часть первая. Глава 1)
27.08.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Миниатюра
Пропавший из моей реальности
В каждой строчке жизнь
10.10.2013
Душа
14.10.2013
В каждой строчке жизнь
17.10.2013
Волшебство любви
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 306  Коментарів: 3
Тематика: Проза, миниатюра, между жизнью и смертью, взгляд, любовь, девиз, экзамен
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.10.2013 12:03  © ... для Аванна 

I Вам щиро вдячна за такий відгук, щирі слова. Щасти Вам. 

 14.10.2013 14:06  Тетяна Ільніцька для © ... 

Ще один чудовий твір, пані Ольго! Знайти у собі сили і зустріти ту останню межу у злагоді із собою та світом? На це треба неабиякої сили...
Трохи шкода, що людина починає радіти життю, лише коли воно витікає крізь жмені існування...
Зараз у моєї знайомої подібна ситуація із батьком... шкода... всіх шкода))) 

 14.10.2013 12:31  Аванна 

Вдячна Вам за те,що розповіли про Людину,яка віддала життя... і продовжила Жити. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +44
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +71
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +79
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
27.11.2014 © Серго Сокольник
19.09.2017 © ГАННА КОНАЗЮК
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди