Примарне щастя
з рубрики / циклу «Рядки з минулого (1994-2002)»
Примарне щастя, що донині
Тримає душу у руці.
Тоді я був, і ти була, щасливі
І доля усміхалася, тобі й мені.
Боролись ми за щастя, може й ні!
Але ж любов то не примара?
Вона була, була між нами
Її примарою зробили, ми самі.
Біла Церква,