Деркач Олександр
Все буде так як захоче зима.
У шпаринах крижаніє відлуннями страх.
Чую, заграла пророче сурма
І вже інеєм віють прапори на вітрах.
Коні гарцюють під клич батогів,
Із шеренг рвуться лицарі у бій льодяний.
Кордони чатують вічних снігів -
У панцирах вершники...Білі пси біля них...
Застигле затишшя... Світ захолов.
І очікує наступу вже перший мороз.
Зима устеляє сніжний покров -
Біле віко пройдешньому, із попелу рос.
м.Київ, 17.10.2013р.
07.12.2013 14:32 Світлана Рачинська => © |
 Якийсь майже пророчий вірш у Вас вийшов... Це ж треба? На днях пригадувала прапори і пророчу сурму. І пригадала! |
19.10.2013 01:08 Тетяна Чорновіл => © |
 Сподобався вірш! Символічний такий! За кожним словом вчувається вир думок. |
18.10.2013 23:22 Чернуха Любов => © |
 віє від вірша - холодом і спокоєм, не хочеться відчувати себе приреченою... |
18.10.2013 23:15 Богдан Чернігівський |
18.10.2013 18:05 Оля Стасюк |
 дуже сподобалася фраза "застигле затишшя". Вона просто універсальна. красивий вірш. |
18.10.2013 13:35 Тетяна Белімова => © |
 Мені здається, це - нормально, по-чоловічому))) |
18.10.2013 13:00 Володимир Пірнач => © |
 Гарно. |
18.10.2013 13:00 Каранда Галина => © |
 віко - це ж кришка труни??? ну... |
18.10.2013 11:26 Світлана Рачинська => © |
Мантри я писати не вмію: |
18.10.2013 10:27 Ганна Коназюк |
 Так гарно, по-зимньому!)) Сподобалось!)) |
18.10.2013 10:07 Світлана Рачинська => © |
Зима устеляє сніжний покров - Біле віко пройдешньому, із попелу рос... - чудово! а я ще не хочу зими... |