20.10.2013 00:37
для всіх
207
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

Жовтневий кінь

Жовтневий кінь

Шепочуть краплі мжички у діжі,

Зриваючись з покрівлі монотонно.

Гладінь тріпоче апатично-сонно,

Півтоном шоколадної іржі.

 

В наплакану вдивляється імлу,

Хатина із підмоченим подолом.

Гойдаючи шафранним ореолом,

Перстами віт горіх шкребе по склу.

 

Глевкою плоттю рівчакових вен,

Струмить печалі нищівна трутина.

Дороги бруд втаїла скатертина

Акації повержених знамен.

 

А попід яром, де бур’ян зачах,

Загривком розкуйовдивши берізку,  

Жовтневий кінь гуляє у підліску,

З осінньою зажурою в очах.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.10.2013 16:09  Володимир Пірнач => © 

Дуже класно.
Плюсую.

 20.10.2013 16:49  Тадм 

класно!

 20.10.2013 08:57  Дебелий Леонід Семенович... => © 

Реальна картина в поетичних барвах! Добре, дуже!

 20.10.2013 02:22  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Мить зажури витончено передана як у рядках, так і поміж рядками, якимсь неуловимим настроєм.

 19.10.2013 22:15  Олена Вишневська 

Сподобалося... а особливо "півтоном шоколадної іржі" - неймовірно!