Твоя брехня мене убила
Закрила очі, наче сон.
Моя душа тебе Любила,
А ти кроїв її ножем.
Ніколи не могла чекати
Того удару зі спини.
Твої слова німої втрати:
«Ми розстаємося, прости…»
Хотіла бігти далі…далі…
Туди, де не живе любов.
Та враз недвижні ноги стали
А сльози хлинули дощем…
Сьогодні серце вже не плаче
Лиш б’ється тихо і мовчить.
Не хочу більше я нізащо
Так вірно, лагідно…любить.
Я зітру із пам`яті все!!!
Ніжність рук і тепло очей.
Всі слова і листи спалю
Не згадаю я пристрасть очей.
Вже померла моя любов
Із думок вирізала ножем…
Не згадаю тебе знов і знов…
Але в серці вона ще живе…