Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.10.2013 00:30Новела
 
41000
Без обмежень
© Деркачова Ольга

Тепло твоїх долонь

Деркачова Ольга
Опубліковано 24.10.2013 / 19930

Тримаєш мене на віддалі, немов припнутого пса. Чим ближче кроки до тебе, тим сильніше ланцюг впивається у горло. Так треба. Треба для всіх, окрім мене.

А знаєш, твої руки… ось яблуко на долоні, ось горішок, ось зозулька, ось покручений листочок… тільки не я…

Вітер пхається у моє життя і волосся. Ти просиш забрати пасмо з обличчя, бо так ти не бачиш моїх  очей. Посміхаюся: «Забери сам». Ти простягаєш руку і… зупиняєшся: «Ну, якщо тебе влаштовує, що вітер брудними осінніми лапами мацає тебе… Що ж… Твоя справа…»

Відганяю вітер, немов набридливу муху. Він вистрибує на яблуню, хапає яблуко, надкушує і кидає на землю. Здригаюся від гуркоту. Ти задивився, як вітер стрибає по гілках та обриває яблука. Користуюся можливістю і торкаюся до твоєї долоні. Боляче! На кінчиках пальців залишаються опіки. Зітхаєш: «Я ж казав…»

Казав… Ти багато чого казав… Про те, як річка не спить навіть уночі. Про те, що світанок завжди теплий. Про те, що у горісі можна заховати весь світ.

«Підемо пошукаємо мазь в аптечці, бо як ти житимеш з такими пальцями?»

Ти ще не знаєш, що я більше не збираюся сідати за фортепіано, тому немає значення, чи заживуть мої руки. Я втомилася вірити у те, що можу зігріти клавіші. Ти навіть не уявляєш, як це боляче: щоразу натикатися на чорно-білий холод. А так хотілося торкнутися клавіш і зіграти так, щоб вони відповіли тобі вогнем. Недостатньо таланту. Вогню ніколи не буває, коли чогось недостатньо: чи то любові, чи то віри.

Але мовчки бреду за тобою, бо мені байдуже куди йти: чи за маззю, чи на край світу. Знаходиш в аптечці мазь, простягаєш, намагаючись не доторкнутися до мене. Кілька крапель падає на жовте листя. Опіки від сонця загоюються, і листочок нагадує маленького плямистого зелено-жовтого леопарда. Мої ж – ні. Певно, вони десь під шкірою.

Сьогодні не могла заснути. Тиша. Вона не давала спокою, врізалася у вуха, штурхала у плечі, стягала ковдру. Люди тут намащують тишу замість масла на хліб. Кидають у каву замість цукру та варять супи з неї. Змащую нею попечені пальці. Тулюся до дерева. Холодно. З тобою було б тепліше, але… Жінці треба до когось тулитися. Любиш – не любиш, віриш – не віриш, холодно – гаряче, вітряно – тихо… Фортепіано і моя невідбула музична кар’єра заростають бур’янами. Усі спогади рано чи пізно заростають травою. Ще гірше, коли на них поволі насувається ліс, доки не поглине, тоді вже ніхто не віднайде. Хіба що пам’ять про обпечені пальці.

Ти стоїш обличчям до щойно воскреслого сонця, повільно п’ючи тишу. Твоя тиша гаряча чи холодна? Мабуть така, як свіже молоко…

Ступаю крок. Ще крок. Ланцюг біля горла. Ще крок. Лещата на шиї. Ще крок. Я майже задихаюся, але торкаюся тебе.

Твої долоні. І більше нічого не треба. Так холодно. А вони гарячі. Шепочеш: «Дурненька, що ж ти робиш…» Та нічого. Просто ховаю лице у твої долоні. Лишаєш опіки на обличчі, руках, спині. Наче жаринки перекочуються тілом. «Якщо дуже пектиме, кричи, я зупинюся, аби лиш ти тільки не згоріла».  А як я можу кричати, якщо, я у твоїх долонях. Краще горіти, ніж бути прив’язаною…

Торкаєшся попелу, шепочеш: «Дурненька, я ж просив…». Заварюєш чай. Дивишся, як вітер підхоплює попіл і розносить яблуневим садом. Робиш перший крок у тишу.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.10.2013 Проза / Новела
Румба
24.10.2013 Проза / Новела
Повидло з яблук
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Новела
12.11.2013 © Аліна Голик
Доля неписана
24.10.2013
Тепло твоїх долонь
04.10.2013 © Бойчук Оля
Тебе це може вбити...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.8 (МАКС. 5) Голосів: 5 (4+1+0+0+0)
Переглядів: 409  Коментарів: 5
Тематика: Проза, новела, ланцюг, вітер, яблуня, мені байдуже, фортепіано, долоні, крок у тишу
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.10.2013 14:53  © ... 

"не на віддалі - припнутий пес це тримання поряд, без можливості, без власної волі наблизитись псу до хазяїна" - на віддалі - мала на увазі, що принутий хтось поряд, але він завжди на віддалі. 

 24.10.2013 08:21  іміз 

вранці читаю, коли портал ще спить, а моя голова - ще ясна, а серце чисте...тому слова усі говорять зі мною "чоловічо-жіночими" опіками...спасибі за можливість Вас читати, Олю! Ще повернуся до цього твору не раз... 

 23.10.2013 23:26  Дявяносто Девятьи Де... для © ... 

не на віддалі - припнутий пес це тримання поряд, без можливості, без власної волі наблизитись псу до хазяїна 

 23.10.2013 23:06  Олена Вишневська 

Сподобалося, особливо останніх два абзаци - просто неймовірні!!!
«Якщо дуже пектиме, кричи, я зупинюся, аби лиш ти тільки не згоріла». А як я можу кричати, якщо, я у твоїх долонях.
І більше вже нічого не треба, нехай навіть після цього станеш попелом!
Чудово! 

 23.10.2013 22:59  Тетяна Белімова для © ... 

Олю! Я зараз буду розбирати тебе на цитати!
Можна?
Ось перша! "А так хотілося торкнутися клавіш і зіграти так, щоб вони відповіли тобі вогнем"...
Ось друга! "Ти навіть не уявляєш, як це боляче: щоразу натикатися на чорно-білий холод. А так хотілося торкнутися клавіш і зіграти так, щоб вони відповіли тобі вогнем"
Ось третя! "Але мовчки бреду за тобою, бо мені байдуже куди йти: чи за маззю, чи на край світу" ...
І все це ВОНА - покірна, закохана із ланцюгом свого кохання на шиї...
А ось ВІН...
"Тримаєш мене на віддалі, немов припнутого пса"...
" Жінці треба до когось тулитися. Любиш – не любиш, віриш – не віриш, холодно – гаряче, вітряно – тихо…"
- «Якщо дуже пектиме, кричи, я зупинюся, аби лиш ти тільки не згоріла»

ВІН І ВОНА - на відстані ланцюга між ними!
Що ж тут можна ще додати, Олю?
Тут уже все написано!
Так коротко і так точно, емоційно-виразно! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди